ФІЛОСОФІЯ АВТОРСТВА В ЕПОХУ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ: ВІД "СМЕРТІ АВТОРА" ДО ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНОЇ ТВОРЧОСТІ

Liashko, M. (2025). PHILOSOPHY OF AUTHORSHIP IN THE AGE OF ARTIFICIAL INTELLIGENCE: FROM THE "DEATH OF THE AUTHOR" TO INTERTEXTUAL CREATIVITY. Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Philosophy, 2(13), 34–38. https://doi.org/10.17721/2523-4064.2025/13-5/14

В с т уп . Розглянуто проблему авторства в контексті розвитку сучасних філософських концепцій і викликів, пов'язаних з феноменом штучного інтелекту. Зіставлено класичні уявлення про автора, закладені ще в античній традиції (Платон, Арістотель), із модерними концепціями (Р. Барт, М. Фуко), які поставили під сумнів ідею індивідуального творця. Актуальність теми зумовлена радикальними змінами у сфері культурного виробництва, де генеративні системи ШІ створюють тексти, зображення й ідеї, що змушує переосмислити саме поняття творчості, оригінальності та інтертекстуальності. Метою дослідження є аналіз трансформації філософії авторства від міфологічного ідеалу натхнення до цифрової інтертекстуальності та визначення її онтологічного змісту в епоху ШІ.
М е т о д и . Використано історико-філософський, герменевтичний та порівняльний методи. Історико-філософський аналіз дозволяє реконструювати еволюцію поняття авторства в різні епохи. Герменевтичний підхід застосовано для інтерпретації текстів Платона, Р. Барта, М. Фуко та сучасних закордонних і вітчизняних філософів, а порівняль-ний метод ужито для зіставлення класичних і постструктуралістських концепцій із феноменом цифрової творчості.
Р ез у л ь т ат и . Продемонстровано, що за часів античності у Платона автор виступає посередником між божественним і людським, а в модерну добу – автономним творцем. У ХХ столітті (Р. Барт, М. Фуко) автор стає функцією дискурсу, саме тому згідно з постструктуралізмом, текст живе поза автором і сенс формується в акті читання. У ХХІ столітті ця ідея знаходить нове підтвердження в технологічній сфері, а саме в алгоритмах ШІ, які створюють контент на основі наявних даних, тим самим утілюючи ідею інтертекстуальності на практиці. Аргументовано, що концепція "смерті автора" набуває нового значення, нового виміру "мережевого авторства", яке змінює уявлення про створення смислів, де автором стає вже колектив, а процес творчості розподілено між людиною та технологією.
В и сн о в к и . Обґрунтовано, що у філософському сенсі авторство постає як історична форма духовної актив-ності, і це аж ніяк не є незмінною властивістю самого індивіда. Вона еволюціонує разом із розвитком технології та мистецтва. Сьогодні, у добу поширення та активного розвитку систем штучного інтелекту поняття "автор" значно розширюється та вбирає у себе як натхнення, так і алгоритмічну реплікацію кодів культури. Доведено, що звернення до методологічних основ філософії авторства дозволяє глибше осмислити не лише межі творчості, але й нову онтологію тексту, в якій людський і машинний досвіди взаємодіють у створенні смислу.