Образ війни в корейській прозі другої половини ХХ ст.

Менчинська У. Ю. Образ війни в корейській прозі другої половини ХХ ст. : кваліфікаційна робота … «бакалавр» : 035.066 Філологія (східні мови та літератури (переклад включно), перша – корейська) / наук. кер. Д. Андріанов. Київ, 2025. 49 с.

У представленій бакалаврській роботі комплексно досліджено особливості художнього образу війни в корейській прозі другої половини ХХ ст. Дослідження здійснено з акцентом на еволюцію цього образу, його ключову тематику, провідні мотиви та художні засоби, що були використані для його формування. Об'єктом аналізу виступає військова проза Південної Кореї зазначеного періоду, що є важливим джерелом для вивчення не лише історичних подій, а й внутрішнього стану суспільства, що пережило значні потрясіння. Предметом дослідження є художній образ війни як складна літературна конструкція, яка не тільки відтворює реальність, а й є унікальним носієм культурної пам'яті, глибокого психологічного досвіду та ключових аспектів національної ідентичності корейського народу.
Головною метою роботи стало всебічне виявлення та аналіз трансформацій образу війни, його різноманітних функцій та значущості в широкому контексті східноазіатського культурного світогляду. Було поставлено завдання визначити історичні передумови виникнення воєнної тематики, проаналізувати основні етапи розвитку літератури цього періоду з огляду на тематику війни, дослідити теоретичні підходи до аналізу образу війни в літературі, а також охарактеризувати культурно-естетичні особливості східноазіатського наративу про війну. Крім того, важливим завданням був аналіз творів конкретних авторів – Хван Сунвона, Кім Воніля, Пак Вансо – з точки зору зображення війни, травматичного досвіду, образу солдата і цивільного населення, виявлення художніх засобів, за допомогою яких створюється образ війни, та здійснення порівняльного аналізу із прикладами зарубіжної воєнної прози.
Для досягнення поставленої мети та завдань у роботі застосовувалися такі наукові методи: історико-літературний, що дозволив проаналізувати контекст виникнення творів; структурно-семантичний, використаний для розгляду образної системи текстів; метод порівняльного аналізу для виявлення спільного й відмінного між творами різних авторів; а також культурологічний підхід, що забезпечує глибоке розуміння осмислення війни в корейській літературі та дозволяє враховувати національні особливості літературного бачення війни в Кореї.
Наукова новизна дослідження полягає у його комплексному, міждисциплінарному підході до вивчення образу війни, який поєднує літературний, культурний та психологічний аналіз. Вперше в українській науковій традиції було детально розглянуто трансформації військового образу, його тематичних та мотивних структур, художніх засобів та концептуальних акцентів у контексті національної ідентичності та колективної пам'яті. У роботі акцентується увага на трансформації воєнного образу залежно від історичної епохи, літературного стилю та світоглядної позиції автора.
Практичне значення дослідження полягає у можливості застосування його результатів у навчальному процесі на факультетах, що спеціалізуються на корейській мові, літературі, культурології та порівняльному літературознавстві. Отримані матеріали можуть стати основою для подальших наукових досліджень у галузі військової літератури, психології травми, а також для розробки курсів з історії культури та літератури Кореї. Результати роботи підкреслюють, що корейська проза другої половини ХХ ст. пройшла шлях від патріотичних наративів до психологічно мотивованого та травмуючого дискурсу, зосередженого на травмі, внутрішніх конфліктах та екзистенційних випробуваннях, що особливо яскраво відображено у творах Хван Сунвона, Кім Воніля та Пак Вансо, чия творчість стала знаковою для осмислення війни як внутрішньої та соціальної травми.