МОДУЛЯЦІЙНІ ВПЛИВИ СТОМЛЕННЯ НА Н-РЕФЛЕКС КАМБАЛОПОДІБНОГО М'ЯЗА В УМОВАХ ПАРНОЇ СТИМУЛЯЦІЇ ВЕЛИКОГОМІЛКОВОГО НЕРВА В НЕТРЕНОВАНИХ ТА ТРЕНОВАНИХ ЛЮДЕЙ

КОЛОСОВА, О. (2020). FATIGUE-INDUCED MODULATION OF HUMAN SOLEUS H-REFLEX IN CONDITIONS OF PAIR TIBIAL NERVE STIMULATION IN UNTRAINED AND TRAINED PEOPLE. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Біологія, 81(2), 59–63. https://doi.org/10.17721/1728_2748.2020.81.59-63

Зміни параметрів спинального моносинаптичного Н-рефлексу, пов'язані з адаптацією до довготривалого фізичного навантаження, можуть доповнити інформацію щодо механізмів пластичності нервової системи людини. У статті досліджено модуляційні впливи стомлення на Н-рефлекс камбалоподібного м'яза в умовах парної стимуляції великогомілкового нерва з міжімпульсним інтервалом 500 мс у групах нетренованих людей (10 осіб, середній вік 25,3 ± 1,6 років) та кваліфікованих спортсменів, тренованих до фізичного навантаження (10 осіб, середній вік 20,5 ± 0,5 років). Реєструвалися тестові Н-відповіді (на стимуляцію першим імпульсом із пари) та кондиційовані Н-відповіді (на стимуляцію другим імпульсом із пари) у стані спокою: до та після періоду розвитку стомлюючого статичного скорочення триголового м'язу литки, що становило 75 % максимального довільного скорочення, тривалістю 6– 9 хв. Гомосинаптична постактиваційна депресія (ГПАД), пов'язана з парною стимуляцією великогомілкового нерва, призводила до пригнічення Н-рефлексу на 56 % у нетренованих та на 51 % у тренованих осіб у стані спокою. Після стомлення амплітуда як тестового, так і кондиційованого Н-рефлексу істотно знижувалася (імовірно, внаслідок активації аферентних волокон груп III і IV, викликаної метаболічними і механічними змінами у м'язі), а надалі поступово поверталася до початкового рівня, при цьому у тренованих осіб відновлення відбувалося швидше. Спостерігалося збільшення інтенсивності гальмування Н-рефлексу під впливом ГПАД, на 20 % у нетренованих та на 15 % у тренованих осіб, через 90 с після періоду стомлюючого зусилля. Показано, що сукупний вплив стомлення та гомосинаптичної постактиваційної депресії більше виражений у нетренованих осіб порівняно із тренованими, що може бути пов'язаним з адаптацією спортсменів до тривалого фізичного навантаження.