Механізми регулювання зайнятості населення на регіональному рівні в умовах євроінтеграції

Андрієвський О. Г. Механізми регулювання зайнятості населення на регіональному рівні в умовах євроінтеграції : дис. ... доктора філософії : 281 Публічне управління та адміністрування. Київ, 2026. 262 с.

Андрієвський О.Г. Механізми регулювання зайнятості населення на регіональному рівні в умовах євроінтеграції. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії з галузі знань 28 Публічне управління та адміністрування за спеціальністю 281 «Публічне управління та адміністрування». – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки України. Київ, 2026.
Актуальність теми дослідження обумовлена тим, що в умовах євроінтеграції проблематика зайнятості набуває першочергової ваги, оскільки зайнятість населення відображає становище економіки держави. Зайнятість як соціально-економічне явище є суспільно корисною діяльністю, що пов’язується із задоволенням власних та суспільних запитів і забезпечує доходи громадян.
Ринок праці та зайнятість населення є невід’ємною складовою економічного устрою будь-якої країни, основою економічних процесів та економіки загалом. В останні роки відбулися трансформаційні процеси в економіці та політичному житті України, які позначилися на ринку праці та на зайнятості населення, яка безпосередньо впливає на стан економіки, а показники безробіття характеризують її ефективність.
В ході дослідження проаналізовано основні наукові підходи щодо державного регулювання зайнятості населення, на основі яких під зайнятістю населення запропоновано розуміти особливий вид діяльності громадян, не заборонений законодавством України, який здійснюється відповідно до укладених трудових договорів та передбачає задоволення як загальнодержавних потреб, так і потреб окремих домогосподарств, що має безпосередній відповідний вплив на рівень розвитку економіки країни та якість життя окремих сімей, а також впливає на відтворення, розподіл та перерозподіл трудової активності населення.
Обґрунтовано, що напрями та методи державного регулювання зайнятості та ринку праці різноманітні та визначаються конкретною економічною ситуацією в країні, гостротою проблем, що виникають на ринку праці загалом. Найбільш поширеними з них є: створення нових робочих місць; розвиток та підтримка малого бізнесу; розширення масштабу професійної підготовки та перепідготовки кадрів; організація громадських робіт.
Розроблено схему державного регулювання зайнятості, яка передбачає наявність суб’єкта і його впливу на об’єкт за рахунок механізму державного регулювання. В якості конкретних механізмів виокремлено як ключові – нормативно-правовий, організаційно-інституційний та економічний.
Розроблено модель регулювання зайнятості населення на регіональному рівні на основі використання нормативно-правового механізму, який формує правове поле для реалізації регуляторних функцій держави, забезпечення створення та діяльності органів у сфері зайнятості населення загальнодержавного та регіонального рівня та реалізує процедури щодо фінансування державних заходів, соціального захисту та економічних можливостей розвитку господарської діяльності в регіоні.
Аргументовано, що у системі державного регулювання зайнятості населення організаційно-інституційний механізм спрямовується на процеси, пов’язані з формуванням, розподілом та використанням трудових ресурсів та подоланням диспропорцій між потребами та пропозиціями на ринку праці у межах наявних ресурсів.
Одним з ключових механізмів державного регулювання зайнятості населення є економічний механізм. Його системна сутність припускає цілеспрямованість, системність використання організаційних форм і економічних методів регулювання, потребує відповідних елементів, здатних стати економічною основою, гарантією працездатності сформованої структури. Центральним елементом економічної складової механізму, адекватної ринковим відносинам, є компенсаційні інструменти центрів зайнятісті, які виступають уніфікованою системою винагороди за результати виконуваної роботи, а й основним елементом трудової мотивації. Компенсаційні інструменти можуть передбачати: постійну складову (посадовий оклад); змінну складову, що включає премії або бонуси за результатами роботи; непрямі компенсації або соціальні пільги. Тобто, економічний інструментарій дозволяє підтримувати внутрішньодержавну міграцію, посилити конкуренцію роботодавців, гарантувати фінансову підтримку.
Аналіз закордонного досвіду свідчить про те, що у різних країнах існують різні моделі системи зайнятості населення та механізми їх регулювання: континентальна (Німеччина, Франція); шведська (скандинавські країни), японська, англоамериканська (США, Великобританія, Канада, Ірландія).
Враховуючи досвід провідних зарубіжних країн, виділено основні заходи щодо забезпечення ефективності механізмів управління зайнятістю населення на регіональному рівні, що мають стати пріоритетними для України у перспективі: збір та розповсюдження інформації щодо стану попиту і пропозиції на ринку праці; створення єдиної інформативної бази даних про стан ринку праці; надання допомоги в розвитку професійно-технічного навчання, профорієнтацію та перепідготовку; розроблення програм навчання та перенавчання для підвищення конкурентоспроможності на ринку безробітних; розроблення регіональних програм зайнятості населення та цільових програм громадських робіт; розробка регіональних програм щодо розвитку та підтримки малого та середнього бізнесу; розвиток системи соціального забезпечення; регіональне забезпечення розвитку прогресивних технологій, що сприятимуть створенню нових робочих місць; формування необхідних організаційних та соціальних умов для забезпечення гарантій зайнятості; формування ефективної системи громадських робіт; сприяння у створенні відповідних комерційних структур, які будуть надавати допомогу для всіх бажаючих знайти більш престижну або високооплачувану роботу у регіоні; стимулювання на регіональному рівні утворення гнучких форм зайнятості населення, здатних забезпечити працездатному населенню найбільш прийнятні форми зайнятості чи режими праці з врахуванням потреб працівників і дозволити підприємцям оперувати кількістю і якістю трудового потенціалу, який використовується на підприємстві, виходячи з потреб розвитку підприємства та регіону загалом.
До основних напрямів ефективного державного регулювання зайнятості населення в Україні на регіональному рівні запропоновано віднести: збір, обробку та поширення інформації про стан попиту та пропозиції на ринку праці; систему податкових пільг для сприяння створенню робочих місць; цілісну систему професійного навчання та перепідготовки осіб, які залишилися без роботи або тим, кому загрожує безробіття; програми навчання задля підвищення конкурентоспроможності на ринку безробітних; розроблення регіональних програм зайнятості населення; розвиток системи соціального забезпечення.
У першому розділі «Теоретико-методологічні основи дослідження державного регулювання зайнятості населення» здійснено огляд та аналіз наукових підходів щодо проблематики державного регулювання зайнятості населення, визначено сутність і зміст наукової категорії «зайнятість населення». Під зайнятістю населення запропоновано розуміти особливий вид діяльності громадян, не заборонений законодавством України, який здійснюється відповідно до укладених трудових договорів та передбачає задоволення як загальнодержавних потреб, так і потреб окремих домогосподарств, що має безпосередній відповідний вплив на рівень розвитку економіки країни та якість життя окремих сімей, а також впливає на відтворення, розподіл та перерозподіл трудової активності населення.
У другому розділі «Механізми державного регулювання зайнятості населення на регіональному рівні: вітчизняний та зарубіжний досвід» охарактеризовано механізми державного регулювання зайнятості населення на регіональному рівні. Встановлено, що визначенню сутності механізму державного регулювання присвятили свої праці дослідники у сфері права, державного управління та економіки, більшість з яких розглядають трактують дане поняття як складну структуру взаємопов’язаних елементів.
У третьому розділі «Пріоритетні напрями удосконалення державного регулювання зайнятості населення на регіональному рівні в умовах євроінтеграції» аргументовано, що практичні кроки з виконання євроінтеграційних завдань повинні відбуватися за двома основними напрямами: по-перше, поступове створення внутрішніх передумов для інтеграції в ЄС, по-друге, посилення міжнародного співробітництва з ЄС, шляхом послідовного реалізації нової концепції співробітництва з сусідніми країнами, запропонованої Євросоюзом. Проаналізовано роль державно-громадського співробітництва та соціального діалогу в процесі удосконалення регулювання зайнятості населення.
У висновках окреслено основний зміст отриманих наукових результатів, в яких запропоновано розв’язання наукового завдання, яке полягає в розробці шляхів удосконалення державного регулювання зайнятості населення на регіональному рівні в умовах євроінтеграції.
Ключові слова: механізми державного регулювання, місцеве самоврядування, зайнятість населення, регіональний рівень, євроінтеграція, державно-громадське співробітництво, соціальний діалог, війна, територіальна громада (ТГ), сталий розвиток, ринок праці, професійне навчання, підвищення кваліфікацій, соціальна безпека, національна безпека.