Вплив степових вершників Поволжя на формування культури Кукутені-Трипілля

Трачук, О. (2024). Вплив степових вершників Поволжя на формування культури Кукутені-Трипілля. Українознавство, (1 (90)), 89–114. https://doi.org/10.17721/2413-7065.1(90).2024.306484

Отримані в останні десятиліття ХХІ ст. остеологічні матеріали з неоенеолітичних пам’яток дають можливість стверджувати, що одомашнення коня відбулося у Волзько-Уральському міжріччі. Природно, що одночасно з кінними пастухами з’явилися і кінні воїни. Озброєння їх складалося з кам’яної сокири або булави, насадженої на довгу рукоять. Навершя-скіпетри в степах стали символами влади. На початку неоліту Стародавня Європа не знала ні важкодоступних фортець на підвищеннях, ні постійних загроз та жахіть війни. Але викликаний першою хвилею завоювань курганної культури розпад культур варна, караново і вінча став відчутним на території Південної і Центральної Європи, навіть у таких західних областях, як Верхній Дунай, Верхня Ельба і Верхній Одер, спровокувавши цілу серію вимушених переміщень. У племен пізнього періоду штрихової кераміки та племен культури лендель дослідники виявили нове монументальне явище – кругові рови навколо пагорбів та частокольні огорожі. Під натиском вершників елшанської, сурської та хвалинської культур Середнього Поволжя боянські, гумельницькі та хаманджійські племена хліборобів Нижнього Подунав’я вимушені проникати в верхів’я Олту, а звідти, через Брецький перевал, в пониззя Серету. Взаємодіючи з місцевими неолітичними племенами лінійно-стрічкової кераміки та буго-дністровської культур, вони беруть участь у формуванні культури Кукутені-Трипілля. У статті підтримується думка М. Гімбутас, що одомашнення худоби, як і окультурення диких зернових культур, у племен буго-дністровської культури з’явилося на землях України незалежно від загального поширення тваринництва і землеробства у Південно-Східній Європі.