Концепція м’якого міста та можливості її застосування в Україні

Борщ, П., Гнатюк, О. (2024). Концепція м’якого міста та можливості її застосування в Україні. Економічна та соціальна географія, 92, 66–76. https://doi.org/10.17721/2413-7154/2024.92.66-76

У статті розглянуто основні ідеї концепції «м’якого міста», що викладена у однойменній книзі Девіда Сіма. За своїм змістом ця концепція представляє різновид так званого «нового урбанізму» про те, як будувати та робити міста комфортними та стійкими до викликів, акцентуючи на людиноцентричності в міському плануванні. «М’яке» місто підлаштовується під природні умови та потреби мешканців, стимулює людей до різноманітних активностей у міському просторі, передбачає багатоваріантність використання того чи іншого об’єкту. Концепція м’якого міста – це не панацея від усіх викликів міського розвитку в українському чи світовому масштабі. Проте це набір дієвих та почасти простих і не надто затратних рішень, за допомогою яких можна покращити якість міського середовища міст України в різноманітних контекстах, долаючи як негативні наслідки модерністичного підходу до міського планування доби соціалізму, так і неоліберального міського розвитку сучасної епохи. Сформульовані у концепції принципи заслуговують на увагу сторони фахівців у сфері урбаністики, міського планування, архітектури та будівництва. В Україні концепцію м’якого міста можна застосовувати як для планування нових міських районів «з нуля», так і для реконструкції та реновації різних типів існуючої забудови. Зокрема, це історичні центри великих міст, райони масової житлової забудови епохи соціалізму, а також райони садибної забудови всередині міста, які часто інтерпретуються як «внутрішня міська субурбія». Стаття містить огляд можливого застосування принципів та інструментів концепції «м’якого міста» на прикладі трьох різних за характером забудови та проблематикою нинішнього розвитку місцевостей Києва – частини історичного центру (Поділ), модерністського житлового масиву (Троєщина) та району садибної малоповерхової забудови (Осокорки) в контексті їх актуальних проблем розвитку та можливості застосування інструментів концепції «м’якого міста» до їх вирішення.