ОКРЕМІ ПИТАННЯ ПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАННЯ ЗА ЗЛОЧИНИ, ЩО ПОСЯГАЮТЬ. НА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ПРАВА ТА ІНТЕРЕСИ ПІДОЗРЮВАНОГО, ОБВИНУВАЧЕНОГО

Кравченко, С. І. (2018). Separate issues of imposition of punishment for crimes affecting procedural rights and interests of suspect, accused. Вісник кримінального судочинства(4), 99–110.

У статті здійснено юридичний аналіз санкцій за статтями 371–375 КК, які передбачають відповідальність за посягання на процесуальні права та інтереси підозрюваного, обвинуваченого. Так, досліджено конкретний зміст санкцій за злочини, що посягають на процесуальні права та інтереси підозрюваного, обвинуваченого. Встановлено певні закономірності, а також вади у побудові санкцій в нормах, передбачених статтями 371–375 КК. При цьому встановлено, що зміст санкцій може суттєво звужуватися у разі вчинення злочину такими категоріями суб’єктів злочинів. Так, суд позбавлений можливості призначити за ч. 1 ст. 374 КК такий вид покарання, як виправні роботи, оскільки згідно з ч. 2 ст. 57 КК такий вид покарання не може застосовуватися до вагітних жінок та жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною, та тих осіб, що досягли пенсійного віку, а також до військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, працівників правоохоронних органів, суддів, прокурорів покарання. Крім того, арешт, який передбачений у ч. 1 ст. 374 КК як вид основного покарання, не може застосовуватися судом до вагітних жінок та жінок, які мають дітей віком до семи років у силу положень ч. 3 ст. 60 КК. Також суд відповідно до ч. 3 ст. 61 КК не вправі застосовувати до вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, котрі досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до інвалідів першої і другої групи такий вид покарання, як обмеження волі, який також передбачено у ч. 1 ст. 374 КК. Таким чином, для такої категорії осіб єдиним універсальним видом покарання є позбавлення волі. Отже, санкція, яка містить альтернативні види покарання, перетворюється у «безальтернативну».
Особливості призначення покарання за злочини, що посягають на процесуальні права та інтереси підозрюваного, обвинуваченого, розглядаються через призму відповідей на за-
питання про: а) дотримання судами першого загального правила призначення покарання за п. 1 ч. 1 ст. 65 КК, а також виходу за межі санкції в окремих кримінально-правових ситуаціях; б) урахування фактичних обставин, які характеризують ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставин, що пом’якшують або обтяжують покарання – мотивації обраної судом міри покарання; в) врахування мети покарання, визначеної у кримінальному законі, при обранні конкретної міри покарання. Аналіз судової практики у справах про злочини, передбачені статтями 371–375 КК, свідчить про те, що мотивація обраного покарання судами в багатьох випадках є недостатньою і зводиться до прямого відтворення положень п. 3 ч. 1 ст. 65 КК, без наповнення їх (положень) конкретним змістом. Особливо це стосується врахування ступеня тяжкості вчиненого злочину.
Метою цієї статті є розгляд питань призначення покарання за злочини, що посягають на процесуальні права та інтереси підозрюваного, обвинуваченого.