Практичний ефект «гуманітарної педагогіки» порівняльний аналіз на матеріалі чотирьох її систем

При виконанні дослідження було здійснено порівняльний аналіз педагогічних напрямків альтернативного характеру, а саме: гуманно-особистісна педагогіка Ш. Амонашвілі, педагогіка В. Сухомлинського, Р. Штайнер та вальдорфська школа, метод Марії Монтессорі. Проведено зріз філософських поглядів кожної з цих систем і знайдено спільні засади, на які вони покладаються позиціонуючи себе як альтернативний підхід до традиційної педагогіки. Кожна з цих педагогічних систем була сформована за унікальних політичних та соціо-культурних умов. На перший погляд між ними немає нічого спільного, окрім того що всі вони педагогічні системи, проте як виявилося це не зовсім так. Кожна з них своїм центральним об’єктом визначає дитину, її гармонійний, всебічний (духовний, інтелектуальний, душевний та фізичний) розвиток а також, психологічний стан. Також, була звернута увага на конфлікт між «волею дитини» та «волею дорослого» в процесі виховання й навчання. Згадані такі практично-теоретичні теорії як методика ненасильницького спілкування Маршала Розенберга, а також теорія потреб Абрагама Маслоу. За аналізом чотирьох систем «гуманної педагогіки», виявлено що даний конфлікт, як правило, виникає через, по-перше, не розуміння дорослим «пізнаючої» природи дитини. По-друге, відчуття дитиною нав’язування своєї волі, своєї думки дорослим, відповідно зникнення довіри у відносинах. З іншої сторони, ще однією причиною дослідники: В. Сухомлинський та Ш. Амонашвілі, називають просту правду, що вчитель не відчуває любові до своїх учнів, а за їх думкою це є понад важливий критерій. За методикою Марії Монтессорі, кожен вчитель має пройти певний етап «посвячення», який заключається у викоріненні своїх поведінкових та душевний помилок у педагогіці, на її думку, лише після подібного «самоочищення», вчитель може по-справжньому взаємодіяти з дітьми. Р. Штайнер вважав причиною конфліктів нерозуміння дорослими етапів розвитку дитини, а саме: її тіла, душі та духу. У його системі ці категорії були єдиними і він мав антропософський погляд на життя. Отож, Штайнер вивів, з власних спостережень свою класифікацію етапів розвитку дитини, по сім років кожен. Отже, в чотирьох обраних системах є спільні та відмінні принципи і філософські засади. Серед спільного, усі вони використовують такі поняття як: Душа дитини, Дух дитини, Духовний розвиток, Любов. Разом з тим, кожна з систем, по-своєму, відмежовується від традиційної педагогіки та формує своє бачення освітнього процесу, виходячи з розуміння ними дитини, та всього комплексу який випливає (душа, тілесний розвиток, духовний світ). Жодна із досліджуваних педагогічних систем не застосовує фізичне насилля як вид покарання.

Іванчук В. М. Практичний ефект «гуманітарної педагогіки» порівняльний аналіз на матеріалі чотирьох її систем : кваліфікаційна робота … бакалавра : 033 Філософія / Іванчук Валерія Михайлівна. - Київ, 2021. – 72 с.