Лінгвопрагматичний потенціал перських народних прикмет і забобонів

СОПІЛЬНЯК, С. (2020). Linguo-pragmatic potential of Persian omens and superstitions. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Східні мови та літератури, 1(26), 31–36. https://doi.org/10.17721/1728-242X.2020.26.31-36

Здійснено спробу з'ясувати лінгвопрагматичний потенціал перських народних прикмет і забобонів на предмет їхньої логічності / алогічності для людини і функцій, які вони виконують у повсякденному житті іранців. Стисло охарактеризовано позиції вітчизняних та зарубіжних науковців щодо проблеми вивчення та систематизації народних прикмет і забобонів, причин та наслідків функціонування цих мовно-культурних одиниць у людських спільнотах, розглянуто запропоновані дослідниками класифікації. Деякі вчені причиною віри людини в прикмети й забобони вважають страх, а також намагання пояснити явища навколишнього середовища, які виходять за межі повсякденного досвіду і не вкладаються у звичні уявлення. Не викликає сумніву, що уявлення, які лежать в основі цих мікротекстів, походять із сивої давнини, але попри їхній специфічний, часто алогічний характер, вони настільки вкорінилися у свідомість людей, що продовжують функціонувати в сучасних спільнотах як своєрідні культурні константи, настанови, що регулюють повсякденну поведінку людини. Вчені поділяють народні прикмети й забобони на об'єктивні та необ'єктивні. Об'єктивні, або ж справжні, прикмети ґрунтуються на багатовіковому досвіді та спостереженнях поколінь, вони мають логічне пояснення, і тому наслідувати їх корисно. Необ'єктивні, або ж хибні, прикмети й забобони відображають нереальні, неіснуючі зв'язки між явищами, людиною і природою, вони є неправдивими й містять у своїй основі вимисел. Окреслено деякі особливості функціонування логічних та алогічних перських прикмет і забобонів порівняно з українськими у відповідних лінгвокультурних спільнотах. Встановлено, що ці мікротексти виконують низку функцій у повсякденній діяльності людини, зокрема регулятивну, прогностичну, аксіологічну, морально-етичну, психотерапевтичну та ін. Зроблено висновок про те, що вивчення народних прикмет і забобонів із позицій лінгвопрагматики відкриває шлях до кращого розуміння процесів осмислення навколишньої дійсності представниками певної лінгвокультури, які завжди характеризуються яскравою етноспецифікою.