Концесійна модель публічно-приватного партнерства

Дисертація є першим в Україні системним та узагальнюючим дослідженням правового регулювання концесійної моделі публічно-приватного партнерства, що дозволяє сформувати комплексне уявлення про поняття та особливості концесії, історію розвитку концесій, огляд правового регулювання та функціонування концесій в Україні з поглибленим аналізом обраних актуальних питань, а також особливості концесії як механізму відновлення економіки України у післявоєнний період.
Аргументовано законодавче запровадження терміну «публічно-приватне партнерство» замість поняття «державно-приватне партнерство», що дозволить повністю охопити суб’єктів, досягти відповідності із загальноприйнятою термінологією Європейського Союзу та врахувати позицію антропоцентризму, спрямовану на забезпечення інтересів суспільства через державу та місцеве самоврядування. Пропонується публічно-приватне партнерство та концесію як його модель включити до сфер управління публічними інвестиціями та публічних закупівель відповідно до загальноєвропейського підходу.
У межах дослідження авторкою було узагальнено підходи до розуміння концесії, а саме: господарсько-правовий інститут; діяльність; система взаємовідносин; договірна модель публічно-приватного партнерства; спеціальний режим господарювання; владний публічний акт; об’єкти, що передаються; договір; дозвіл – із пропозицією відходу від концепцій дозволу та владного публічного акту як таких, що заперечують партнерську природу відносин.
Здійснено комплексний аналіз Закону України «Про концесію», включаючи порівняльний аналіз із Законом України «Про державно-приватне партнерство» та ретроспективний аналіз і огляд законодавчих ініціатив. Автором визначено основні характеристики чинного концесійного законодавства та законодавчо закріплені відмінності концесії від державно-приватного партнерства, зокрема закріплення істотних умов та невичерпний перелік додаткових умов договору концесії, ширший перелік об’єктів концесії, визначення концесіонера та концесієдавця, невизначеність сфер для здійснення концесії, передача концесіонеру переважної частини операційного ризику.
На основі аналізу існуючих доктринальних положень та практики правозастосування, у роботі запропоновано, серед іншого: переглянути істотні умови концесійного договору щодо питань страхування та списання майна у концесії; визначити період для продовження строку укладення концесійного договору; затвердження рекомендаційних концесійних договорів у різних сферах діяльності; визначати право концесіонера на продовження строку дії концесійного договору шляхом формулювання «в межах максимального строку договору» або «на строк не більше 50 років».
Дістала подальшого розвитку періодизація формування та розвитку концесій, яку доповнено новітнім періодом (кінець 2010-их років), що характеризується запровадженням однорівневого концесійного законодавства, першими пілотними проєктами морських портів та дослідженнями доцільності і підготовкою концесій у сфері авіа та медицини, впливу пандемії та повномасштабної військової агресії російської федерації, поширеною практикою залучення фінансування міжнародних установ.
У рамках роботи авторкою було вдосконалено доктринальні положення про переваги та недоліки концесії, зокрема до переваг віднесено діяльність у традиційно публічній сфері, відносні надійність інвестицій і стабільність доходу для концесіонера та ефективне управління, нове джерело інвестицій та гарантії щодо правового режиму майна для концесієдавця, а до недоліків – відсутність гарантування стабільності законодавства і складність взаємодії із публічною стороною для концесіонера та нестабільність економічної ситуації та слабкий контроль для концесієдавця.
У дослідженні вдосконалено перелік критеріїв для порівняння концесії та оренди і концесії та приватизації через уточнення вже виокремлених у науковій літературі та доповнення новими критеріями, включаючи: інвестиційну складову, компенсацію, права на земельні ділянки, правонаступництво.
У роботі проаналізовано концепцію концесійного спору, а саме досліджено поняття концесійного спору та визначено його критерії, наведено форми та способи захисту прав до та після укладання договору концесії. Також досліджено регулювання прав працівників як вимоги до ведення бізнесу у концесіях та основні чинники, які обумовлюють недотримання прав працівників, а також надані рекомендації щодо дотримання прав працівників у концесіях.
Враховуючи повномасштабну військову агресію російської федерації проти України, вперше у національній юридичній доктрині було комплексно проаналізовано концесійну модель публічно-приватного партнерства у післявоєнний період в Україні. Визначено умови, які сприятимуть запровадженню концесій у післявоєнний період; поширені сфери концесій у післявоєнний період, а саме телекомунікації, енергетика і транспорт; досліджено законодавчі ініціативи щодо концесій в Україні після війни. Проаналізовано законопроєкт щодо спрощення процедури проєктів державно-приватного партнерства, в тому числі концесій, для відбудови зруйнованих та побудови нових об’єктів інфраструктури. Виділено нововведення, що можуть протирічити сутності концесійного механізму державно-приватного партнерства та запропоновано потенційні шляхи варіанти доопрацювання законодавчих ініціатив.
Особливу увагу приділено правовому забезпеченню та функціонуванню концесії в окремих сферах, а саме охорони здоров’я та кібербезпеки. За результатами аналізу концесій у сфері охорони здоров’я авторкою було встановлено таке: 1) в Україні відсутні спеціальні положення чи нормативно-правові акти, що регулювали б особливості концесії в медичній сфері; 2) існуюча ініціатива щодо концесійного законодавства у сфері охорони здоров’я потребує суттєвого доопрацювання з урахуванням гнучкості концесійного механізму, зокрема щодо об’єкту, строків, форм концесійних платежів; 3) пропонується розробити рекомендації для концесій у сфері охорони здоров’я з визначенням характеристик скорочення мережі медичних закладів та допустимого обмеження обсягу платних послуг у сфері охорони здоров’я; 4) запропоновано класифікувати медичні концесії в Україні за ступенем ризику (низький та високий), тривалістю (коротко- та довгострокові) та об’єктом; 5) визначено основні перешкоди для реалізації концесій у сфері охорони здоров’я, а саме відсутність ефективного правового регулювання, досвіду та належної підготовки проєктів.
У роботі визначено потенційний ключовий напрям для застосування концесії в кібербезпеці, а саме технічний захист інформації. Запропоновано законодавчо врегулювати можливість запровадження концесій у сфері кібербезпеки через затвердження невиключного переліку напрямків державно-приватного партнерства та поіменоване виділення концесії як одного із таких напрямків.
Практичне значення результатів дисертаційної роботи полягає в наданні пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства.
Так, можливе удосконалення: частини п’ятої статті 17 Закону України «Про концесію» (доповнення визначення концесії критеріями «великих комплексних інфраструктурних проєктів» для перехідного періоду та виключення слів «у разі реалізації інноваційних проєктів, великих комплексних інфраструктурних проєктів» після закінчення перехідного періоду); частини першої статті 26 Закону України «Про концесію» (віднесення «страхування концесіонером майна, отриманого у концесію або створеного відповідно до умов концесійного договору» до істотних умов концесійного договору; частини п’ятої статті 36 Закону України «Про концесію» (уточнення, які права можуть бути «спеціальними» та «ексклюзивними»).
Окремі положення дисертації дисертаційної роботи було використано Товариством з обмеженою відповідальністю «Ернст енд Янг» та висвітлено на публічній лекції в рамках курсу «Вступ до науково-технічної дипломатії: нова геополітика технологій» в Університеті Фрідріха-Александра Ерланген-Нюрнберг, що підтверджується відповідними Довідками про впровадження.

Ключові слова: господарська діяльність, господарське законодавство, суб’єкт господарювання (підприємництва), економічна політика, спеціальний правовий режим, концесія, страхування, цифровізація, кібербезпека, охорона здоров’я, воєнний стан, повоєнне відновлення, інвестиції, господарський договір, способи захисту прав, права працівників.

The dissertation is the first systematic and comprehensive study of the legal regulations of the concession model of public-private partnership in Ukraine, which allows to form a comprehensive understanding of the concepts and features of the concession, the history of the development of concessions, an overview of the legal regulation and functioning of concessions in Ukraine with an in-depth analysis of selected topical issues, as well as features of the concession as a mechanism for the Ukrainian economy’s recovery in the post-war period.
The legislative introduction of the term "public-private partnership" instead of the concept of "public-private partnership" is argued, which will allow to fully cover the subjects, achieve compliance with the generally accepted terminology of the European Union and considering the position of anthropocentrism aimed at ensuring the interests of society through the state and local self-government. It is proposed to include public-private partnership and concession as its model in the spheres of public investment management and public procurement in accordance with the pan-European approach.
Within the framework of the PhD study, the author summarized the approaches to understanding the concept of concession, namely: economic (commercial) and legal institute; business activity; system of relationships; contractual model of public-private partnership; special economic (commercial) regime; authoritative public document; transferable objects; contract (agreements); permission – with a recommendation to avoid using concepts of permission and authoritative public document as denying the partnership nature of the relationship.
A comprehensive analysis of the Law of Ukraine "On Concession" was provided, including the comparative analysis with the Law of Ukraine "On Public-Private Partnership" and the retrospective analysis, as well as the review of legislative initiatives. The author defines the main characteristics of the current concession legal framework and the legally established differences between the concession and the public-private partnership, in particular the establishment of essential conditions and a non-exhaustive list of additional conditions of the concession agreement (contract), a wider list of concession objects, the definitions of the public partner and the concessionaire, non-defined spheres for implementation of the concession, the transfer to the concessionaire most of the operational risk.
Based on the analysis of the existing doctrinal provisions and law enforcement practice, the work proposes, among other things: to review the essential terms of the concession agreement regarding insurance and write-off of property in the concession; determine the period for extending the concession contract; approval of advisory concession agreements in various spheres of activity; determine the right of the concessionaire to extend the term of the concession agreement by wording "within the maximum term of the agreement" or "for a period not exceeding 50 years".
The periodization of the formation and development of concessions was further developed, which was supplemented by the latest period (the end of the 2010s), characterized by the introduction of one-level concession legislation, the first pilot projects of sea ports, and studies of the feasibility and preparation of concessions in the field of aviation and medicine, the impact of the pandemic and full-scale military aggression of the Russian Federation, the widespread practice of attracting funding from international institutions.
As part of the author's work, the doctrinal provisions on the advantages and disadvantages of the concession concept were improved, in particular, the advantages include activities in the traditionally public spheres, relative reliability of investments, as well as stability of income for the concessionaire and effective management, a new source of investment and guarantees regarding the legal regime of property for the public partner. The disadvantages include the lack of guaranteeing the stability of the legal framework and the difficulty of interaction between the public partner and the private partner, as well as the instability of the economic situation and weak control from the public partner’s side.
The study improved the list of criteria for comparing concession and lease, as well as concession and privatization by clarifying those already identified in the scientific literature and adding new criteria, including investment component, compensation, rights to land plots and legal succession.
The paper analyzes the concept of a concession dispute, namely, the concept of a concession dispute is researched, and its criteria are defined, the forms and methods of protection of rights before and after the conclusion of a concession contract (agreement) are given. The legal framework for rights of employees as a requirement for conducting business activity in concessions projects and the main factors that lead to non-compliance with employes' rights were also investigated, as well as recommendations were provided for the observance of rights of employees in concessions.
Considering the full-scale military russian aggression against Ukraine, the concession model of public-private partnership in the post-war period in Ukraine was comprehensively analyzed firstly at the national legal doctrine. The conditions indicating the concessions’ development in the post-war period have been determined; common areas of concessions in the post-war period, namely telecommunications, energy and transport; the legislative initiatives regarding concessions at the period after the war in Ukraine were studied. The draft law on simplifying the procedure for public-private partnership projects, including concessions, for construction of new infrastructure objects and reconstruction of destroyed facilities, was analyzed. Legislative amendments that may contradict the concept of the concession mechanism of public-private partnership are highlighted, as well as the possible options for refinement were proposed.
Special attention is paid to the legal provision and functioning of the concession in certain areas, namely healthcare and cybersecurity. Based on the results of the analysis of concessions in the field of healthcare, the author established the following: 1) there are no special provisions or legal laws and (or) regulations in Ukraine that would regulate the peculiarities of concessions in the medical field; 2) the existing initiative regarding concession legislation in the field of healthcare needs significant revision, taking into account the flexibility of the concession mechanism, in particular regarding the object, terms, and forms of concession payments; 3) it is proposed to develop recommendations
for concessions in the field of healthcare with the identification of signs of a reduction in the network of healthcare facilities and the permissible limitation of the volume of paid medical services; 4) it is proposed to classify medical concessions in Ukraine according to the risk degree (low and high), term/period (short- and long-term) and object; 5) the main obstacles to the implementation of concessions in the field of healthcare are identified, namely the lack of effective legal regulation, experience and proper preparation of projects.
The work identifies potential key ways for the application of the concession in cybersecurity sphere, namely protection of technical information. It is proposed to regulate on legal level the possibility of introducing concessions in the cybersecurity sector through the approval of a non-exclusive list of directions of public-private partnerships and the named allocation of a concession as one of such directions.
The practical significance of the obtained results lies in the provision of specific proposals for improving the current legislation.
Therefore, it was proposed to eliminate the identified shortcomings of it by making amendments to Paragraph 5 of Article 17 of the Law of Ukraine "On Concession" (by adding the definition of concession with the criteria of "large complex infrastructure projects" for the transitional period and excluding the words "in case of implementation of innovative projects, large complex infrastructure projects" after the end of the transitional period); Paragraph 1 of Article 26 of the Law of Ukraine "On Concession" (by attribution of "insurance by the concessionaire of the property received in the concession or created in accordance with the terms of the concession agreement" to the essential terms of the concession agreement; Paragraph 5 of Article 36 of the Law of Ukraine "On Concession" (by clarification of what rights can be "special ” and “exclusive”).
Separate provisions of the thesis of the dissertation work were used by the limited liability company "Ernst & Young" and highlighted at a public lecture within the framework of the course "Introduction to Scientific and Technical Diplomacy: New Geopolitics of Technology" at the Friedrich-Alexander University of Erlangen-Nuremberg, which is confirmed by the relevant Certificates of Implementation.

Key words: economic (commercial) activity, economic (commercial) legislation, business (economic) entity, economic policy, special legal regime, concession, insurance, digitalization, cybersecurity, healthcare, martial law, post-war recovery (reconstruction), investment, economic (commercial) contract (agreement), methods of protection of rights, rights of employees.

Студенець І. С. Концесійна модель публічно-приватного партнерства : ди. ... д-ра філос. : 081 Право / Студенець Ірина Сергіївна. - Київ, 2024. - 195 с.