Ненормативна лексика в текстах сучасної української мілітарної літератури

Васьків, М. (2025). Ненормативна лексика в текстах сучасної української мілітарної літератури. Українознавство, 2(95), 100-121. https://doi.org/10.17721/2413-7065.2(95).2025.331413

Актуальність. Після жорсткого цензурування ненормативних висловів у радянський період історії української літератури настає легалізація такої лексики в незалежній Україні. Настає повна реабілітація обсценної лексики в літературних творах та наукових працях, передусім Лесі Ставицької на початку 2000-х років, хоча з часом частотність вживання нецензурної лексики в художній літературі зменшується, внормовується. Новий сплеск настає з початком російської війни проти України. Спочатку кількість лайливо-обсценних виразів зростає помірно, суттєво збільшуючи концентрацію в творах, написаних після 24 лютого 2022 року. Значна кількість лайливо-обсценних висловів настільки тісно пов’язана із семантичними, емоційними, експресивними конотативними комплексами, є такими важливими маркерами сутності війни, що замінити їх у тексті неможливо. 
Мета – проаналізувати причини різкого зростання у вживанні ненормативної лексики в українській мілітарній літературі після початку російської війни проти України в 2014 році, а особливо – після широкомасштабного вторгнення росії в лютому 2022 року, а також суспільні й художньо-естетичні функції лайливо-обсценної лексики в текстах мілітарних творів.
Висновки. Вживання ненормативних висловів в українських літературних творах почало помірно зростати в мілітарній літературі після початку російської війни проти України. Значне зростання – після 24 лютого 2022 року. Зрозуміло, для цього були вагомі причини. Обсценна лексика в більшості письменників-«мілітаристів» має обмежене вживання та стосується переважно або ворога, всього російського, або вищого керівництва української армії та держави через їх некомпетентність, корумпованість, нехтування життям і здоров’ям військовиків заради досягнення важливих чи ефемерних цілей. Ще одна поширена мета вдаватися до нецензурних висловів – прагнення випустити «пару», скинути напруженість, яка накопичується через високу емоційно-експресивну інтенсивність, сконцентруватися серед хаосу, вирування подій, їх швидких змін для відсічі ворогу. Зрештою, для ідентифікації за принципом «свій / чужий». Багато з тих, хто не толерує вживання ненормативних висловів у повсякденному мовленні та в літературних текстах, висловлюють сподівання, що із завершенням бойових дій частотність звернення до лайливо-обсценних висловів значно впаде або й зовсім зникне з публічного вжитку. Зараз важко щось прогнозувати, хоча видається, що нецензурна лексика в українській мові, а отже, й у художньому мовленні, остаточно легалізувалася й нікуди не зникне, можливо, хіба частково буде певним чином унормована.
Ключові слова: ненормативна лексика, мілітарна література, художньо-естетичні функції, мовний опір, номінування.