Трансцендентально-антропологічне обґрунтування етичного

У цьому дослідженні було здійснено трансцендентально-антропологічне обґрунтування засад етичного в умовах потрійної трансформації філософського знання: просторового повороту, предметного розширення поля філософської антропології і зсуву в стосунку між антропологічним і етичним.
Актуальність дослідження визначається тим, що у сучасній філософській антропології стосунок conditio humana та досвіду етичної сфери дійсності залишається недостатньо проясненим. Імпліцитний дисбаланс між антропологічним та етичним породжує апорії у розумінні онтологічного статусу досвіду етичного, що виявляється у двох підходах до його тлумачення: етичного універсалізму та етичного плюралізму.
З огляду на це, постає актуальним трансцендентально-антропологічне обґрунтування етичного як спроби збалансування стосунку антропологічного та етичного. У досліджуваних проектах філософської антропології присутній імпліцитний дисбаланс між етичним та антропологічним. Це призводить до появи двох способів прояснення умов можливості досвіду етичного. У філософській антропології М. Шелера етичне домінує над антропологічним. Через це, умовою досвіду етичного постає існування інтуїцій (феноменологічного споглядання), у яких схоплюються цінності та порядок їхньої градації. Поряд із цим, значущі розрізнення у аналітиці становища людини у світі також спираються на етичні убачання. Отже, етика М. Шелера не спирається на філософську антропологію, а його філософія людини розгортається на метафізичному тлі персоналістської етики. Саме це не дозволяє його антропології постати сповна компенсаторною, але така трансформація методологічної настанови філософської антропології та стосунку етичного і антропологічного відбувається вже у Г. Плеснера та А. Ґелена. У цих проектах антропологічне домінує над етичним. Останнє розуміють як гетерогенний простір людських життєвих звершень, розрізнення якого укоріненні в антропологічному. Для компенсаторної антропології етична сфера дійсності постає вже у найпершій людській дії, до якої людина змушена недоконаністю свого існування. Етичне є тим, у чому долається, компенсуєть загрозливість людського життя, воно постає певним видом конкретної звичаєвості. Утім, форми габітуалізованих практик спираються на особливості природного, теоретичного та практичного ландшафту життєвих звершень. Отже, ідеться про етичний плюралізм, за якого значущість тої чи тої форми узвичаєння спирається на силу актуальних інститутів.

Буцикін Є. С. Трансцендентально-антропологічне обґрунтування етичного : дис. ...канд. філос. наук : 09.00.04 – філософська антропологія, філософія культури / Буцикін Єгор Сергійович. - Київ, 2016. – 218 с.