Теорія простору Анрі Лефевра в «просторовому повороті» культурологічних досліджень
Тип публікації :
Стаття
Дата випуску :
24 грудня 2025 р.
Автор(и) :
Фанагей, Ростислав
Мова основного тексту :
Англійська
eKNUTSHIR URL :
Журнал :
Випуск :
2(17)
ISSN :
2616-9975
Початкова сторінка :
19
Кінцева сторінка :
24
Цитування :
[APA 7] Фанагей, Р. (2025). Henri Lefebvre's Theory of Space in the "Spatial Turn" Within Cultural Studies. Українські культурологічні студії, (2(17)), 19–24. https://doi.org/10.17721/UCS.2025.2(17).03
[ДСТУ] Фанагей Р. Henri Lefebvre's Theory of Space in the "Spatial Turn" Within Cultural Studies. Українські культурологічні студії. 2025. no. 2(17). P. 19—24. DOI: 10.17721/UCS.2025.2(17).03 (date of access: 25.07.2026).
В с т у п . "Просторовий поворот", як радикальне висування просторовості в центр проблематики та методології гуманітарних і соціальних наук, необхідно спирається на нову всебічну та виразно культурну теорію простору. Ця основа просторового повороту та його генералізуючого потенціалу в пізньомодерних культурологічних дослідженнях, що походить з французького дискурсу про простір 1970-х років загалом, та підходу Анрі Лефевра зокрема, досі потребує теоретичного уточнення.
М е т о д и . Дослідження використовує загальнотеоретичні методи критичного аналізу та концептуального синтезу.
Р е з у л ь т а т и . Подолання "знеціненості" простору, інспіроване французьким інтелектуальним середовищем 1970-х років, охоплює два виміри: з одного боку, актуалізацію його визначальної організаційної дієвості у нерозривному зв'язку зі знанням та владою; з іншого боку, виявлення альтернатив цієї абстрактної просторової конфігурації – "інших просторів", які постають в тотальному й питомо означеному проживанні-переживанні та визначають його. Значущість підходу А. Лефевра полягає не лише в поєднанні цих вимірів, а, першочергово, у визначенні ним нової теорії (соціального) простору, або радше просторів, які завжди є продуктами різноманітних, суперечливих та взаємозалежних практик, що водночас визначають ці практики. Ці реально-уявні простори варіюються від майже виключно матеріальних і пов'язаних із тілом, але завжди іманентно насичених значенням, до майже виключно абстрактних конструкцій, які не менш реальні у своєму виробництві та впливі. Пропонована ж А.Лефевром концептуальна тріада дозволяє узагальнити цю множину: якщо "репрезентації простору" тяжіють до секуляризації та автономізації з "товщі" питомо просторових практик – об'єктивують й абстрагують їх та матеріальні протяжності, з якими вони спільно розгортаються, – то "простори репрезентації", не меншою мірою впорядковуючі, є недиференційованими з ними та загалом є синкретично означеними.
В и с н о в к и . Теорія А. Лефевра надає основу для спаціалізації культурологічних досліджень, пропонуючи узагальнюючу концептуальну рамку, яка оприявнює та систематизує різноманітні, завжди практично продуковані, реально-уявні простори, що існують паралельно, часто не помічають одне одного, але водночас постійно взаємодіють та змінюють загальний баланс своїх фундаментальних соціокультурних впливів.
М е т о д и . Дослідження використовує загальнотеоретичні методи критичного аналізу та концептуального синтезу.
Р е з у л ь т а т и . Подолання "знеціненості" простору, інспіроване французьким інтелектуальним середовищем 1970-х років, охоплює два виміри: з одного боку, актуалізацію його визначальної організаційної дієвості у нерозривному зв'язку зі знанням та владою; з іншого боку, виявлення альтернатив цієї абстрактної просторової конфігурації – "інших просторів", які постають в тотальному й питомо означеному проживанні-переживанні та визначають його. Значущість підходу А. Лефевра полягає не лише в поєднанні цих вимірів, а, першочергово, у визначенні ним нової теорії (соціального) простору, або радше просторів, які завжди є продуктами різноманітних, суперечливих та взаємозалежних практик, що водночас визначають ці практики. Ці реально-уявні простори варіюються від майже виключно матеріальних і пов'язаних із тілом, але завжди іманентно насичених значенням, до майже виключно абстрактних конструкцій, які не менш реальні у своєму виробництві та впливі. Пропонована ж А.Лефевром концептуальна тріада дозволяє узагальнити цю множину: якщо "репрезентації простору" тяжіють до секуляризації та автономізації з "товщі" питомо просторових практик – об'єктивують й абстрагують їх та матеріальні протяжності, з якими вони спільно розгортаються, – то "простори репрезентації", не меншою мірою впорядковуючі, є недиференційованими з ними та загалом є синкретично означеними.
В и с н о в к и . Теорія А. Лефевра надає основу для спаціалізації культурологічних досліджень, пропонуючи узагальнюючу концептуальну рамку, яка оприявнює та систематизує різноманітні, завжди практично продуковані, реально-уявні простори, що існують паралельно, часто не помічають одне одного, але водночас постійно взаємодіють та змінюють загальний баланс своїх фундаментальних соціокультурних впливів.
Галузі знань та спеціальності :
03 Гуманітарні науки::034 Культурологія
Галузі науки і техніки (FOS) :
Гуманітарні науки
Файл(и) :![Ескіз]()
Вантажиться...
Формат :
Adobe PDF
Розмір :
341.44 KB
Контрольна сума :
(MD5):206b9a50b15683a350512b284ba94512
Якщо не вказано інше, ця робота розповсюджується на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International