Дискурс-позиція політичної освіти як інструмент формування інноваційної культури соціального суб’єкта діяльності

Вихованець, З. С. (2025). Дискурс-позиція політичної освіти як інструмент формування інноваційної культури соціального суб’єкта діяльності. Політологічний вісник, (99), 35–55. https://doi.org/10.17721/2415-881x.2025.99.35-55

У статті проводиться соціально-філософський аналіз дискурсивних політико-ідеологічних практик освіти як чинника залучення суб’єкта соціальної діяльності до державотворчих процесів у світі нових можливостей. Було проаналізовано соціокультурні механізми трансляції досвіду національних здобутків попередніх поколінь до виховного процесу та соціальних практик своїх дієвих нащадків у вигляді процедурних видозмін і інноваційних освітніх засобів у процесі політичної соціалізації майбутніх громадян суверенного державницького простору. Виявлено дієві способи дотримання та контролю сучасних міжнародних правових норм із захисту прав і свобод людини у сфері освіти, а також можливості рівноправного доступу кожного суверенного індивіда до інтелектуальних здобутків глобалізованого суспільства на всіх рівнях навчального процесу. Окремо проаналізована ситуація, яка підтверджує думку, що переважна більшість представників наукового співтовариства визнає той факт, що мирна політика діалогового спілкування переживає соціально-політичну кризу та потребує новітніх методів всебічної кореляції міжнародної колективної взаємодії заради єдиного планетарного діалогу.У головних положеннях висновку зазначено, по-перше, дискурс-позиція культури політичної освіти характеризує ідеологічні переконання, ідеї суспільного розвитку, ціннісні аспекти повсякденних соціальних практик, які переважали в державі у конкретно-визначені періоді цивілізаційного поступу; по-друге, освітній чинник політико-правового виховання визначає громадянську позицію молодих людей, впливає на форми їх соціальної активності, набуває статус базової засади процесу політичної соціалізації дієвої особистості у відповідній системи державного будівництва. Було доведено такі дослідницькі опінії: 1) феномен соціалізації включає в себе ціннісні орієнтири, політичні переконання та громадянську позицію акторів, виконує стабілізуючу функцію безперервної взаємодії між поколіннями та соціальними групами історично сформованої структури суспільних відносин; 2) він забезпечує актуальний цивілізаційний рівень розвитку наукового знання, який є об’єктивно єдиним для загальноосвітнього процесу в усіх країнах сучасної політичної карти світу; 3) традиційні засоби трансформації світоглядного каркасу етнонаціонального буття певної країни в процесі політичної соціалізації молоді стосуються, як правило, ідеальних уявлень про державну владу та позитивного образу правил необхідної регламентації суспільних відносин, які вже сьогодні не можуть протистояти зростаючому впливу системного підвищення освітнього рівня сучасної дієвої особи; 4) процес пізнавального привласнення знань й навичок критичного мислення високоосвіченого фахівця стимулює процес самоактуалізації його природніх якостей та визначає принциповою основою інтелектуальної діяльності ідею відкритості соціального простору для новітніх інноваційних підходів з акцентом на дієвий результат.