Рослинний світ у поезії Олексія Довгого

Строкаль, О. М. (2019). Рослинний світ у поезії Олексія Довгого. Studia Linguistica, (14), 147–157. https://doi.org/10.17721/StudLing2019.14.147-157

У статті розглядаються особливості вербалізації рослинного світу в поетичній мові Олексія Довгого. Під час дослідження було з’ясовано, що світ природи для первісної людини відображав увесь Всесвіт – його структуру, причиново-наслідкові зв’язки, які вона не могла пояснити чи зрозуміти. Саме тому всі явища та реалії довкілля антропоморфізувалися людиною. Компоненти рослинного світу займали чи не найбільшу частину концептуальних понять у світогляді українців. Мова виступала певним носієм таких уявлень, відображених в образно-символічних значеннях слів. Особливою формою репрезентації цих значень стала поезія, оскільки в поетичному тексті може максимально повно і багатобарвно виявлятися глибокий символізм численних антропоморфізованих образів природи. У поетичних текстах Олексія Довгого реалії рослинного світу представлені досить виразно і багатогранно. Така особливість є цілком закономірною з огляду на їхню вагому роль в українській культурній традиції. Найчисленнішими з-поміж такого типу одиниць є лексеми на позначення дерев та їхніх частин. Спостерігаємо такі найбільш часто використовувані лексеми і їхні похідні: береза, бук, в’яз, верба, вишня, груша, дуб, калина, клен, тополя, яблуня та ін. Уживання поетом лексем зі зменшено-пестливими компонентами дозволяє передавати внутрішній стан ліричного героя та встановлювати із читачем глибший зв’язок. Реалії рослинного світу беруть участь у створенні в тексті жіночих та чоловічих образів та в сакралізації певного локусу.