ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОГО ПРАВА: ПОНЯТТЄВА, ІСТОРІОГРАФІЧНА ТА КОМПАРАТИВІСТИЧНА СКЛАДОВІ ЇЇ ІДЕНТИФІКАЦІЇ
Тип публікації :
Стаття
Дата випуску :
2019
Автор(и) :
Захарченко , П. П.
Мова основного тексту :
Ukrainian
eKNUTSHIR URL :
Журнал :
Випуск :
4
ISSN :
2413-5372
Початкова сторінка :
138
Кінцева сторінка :
146
Цитування :
[APA 7] Захарченко, П. П. (2019). ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОГО ПРАВА: ПОНЯТТЄВА, ІСТОРІОГРАФІЧНА ТА КОМПАРАТИВІСТИЧНА СКЛАДОВІ ЇЇ ІДЕНТИФІКАЦІЇ. Вісник кримінального судочинства, (4), 138–146. https://doi.org/10.17721/2413-5372.2019.4/138-146
[ДСТУ] Захарченко П. П. ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОГО ПРАВА: ПОНЯТТЄВА, ІСТОРІОГРАФІЧНА ТА КОМПАРАТИВІСТИЧНА СКЛАДОВІ ЇЇ ІДЕНТИФІКАЦІЇ. Вісник кримінального судочинства. 2019. № 4. С. 138—146. DOI: 10.17721/2413-5372.2019.4/138-146 (дата звернення: 25.07.2026).
Анотація. Проаналізовано підходи істориків права до категорії «історія українського права», пропонується її авторське визначення та періодизація в історичному вимірі. Визначений доктринальний підхід кафедри історії права та держави юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, що полягає у визнанні первинності права перед інститутом держави. На нашу думку, з появою держави історія права постає як історія національного законодавства в його взаємозв’язку і взаємозалежності з регулюючою діяльністю держави – її адміністративними і судовими установами, організацією і діяльністю армії, поліції, каральними і тюремними установами тощо. Автор вказує, на те що історія свідчить про те, що суспільство може стабільно розвиватись в координатах замиреного середовища, а функцію інструмента замиреного середовища виконує право.
Метою статті є дослідження історії українського права: поняттєвої, історіографічної та компаративістичної складових її ідентифікації.
Стверджується, що вперше визначення поняття «історія українського права» здійснено не в Україні, а поза її межами. Плеяда юристів, асеред них і історики права, після поразки Української революції 1917–1921 рр., змушені були покинути Батьківщину і оселитися в сусідніх країнах Східної Європи. Підручник з такою назвою з’явився в умовах української еміграції на початку 1920-х років. Першість у цьому належить кільком дослідникам української діаспори, які не маючи жодних історичних, історико-правових джерел та архівних матеріалів, адже в абсолютній більшості збереглися в бібліотеках та архівних фондах радянської України. Проте, і в цих умовах вони змогли закласти підвалини для становлення відповідної галузі наукових знань.
Зазначається, що спадкоємницею збережених у діаспорі традицій, можна назвати кафедру історії права та держави юридичного факультету Київського університету імені Тараса Шевченка, члени якої впродовж багатьох років обстоюють не лише назву навчального предмета
«Історія українського права», а й доводять його генетичний зв’язок із правом Руської держави, інших національних державних утворень пізнішого періоду. З-під пера викладачів кафедри вийшло кілька посібників з історії українського права. Особливий наголос зроблено на творчості Олександра Шевченка, який став автором кількох підручників та навчальних посібників, що й досі широко використовуються в навчальному процесі юридичних факультетів України. В одному із них О. Шевченко актуалізував проблему періодизації українського права, де головним критерієм визначив еволюцію джерел права. На цих позиціях стоїть і автор пропонованої публікації.
У заключній частині роботи наголошено на прикладах у відмінностях в еволюції, сутності та змісті українського права від російського.
Метою статті є дослідження історії українського права: поняттєвої, історіографічної та компаративістичної складових її ідентифікації.
Стверджується, що вперше визначення поняття «історія українського права» здійснено не в Україні, а поза її межами. Плеяда юристів, асеред них і історики права, після поразки Української революції 1917–1921 рр., змушені були покинути Батьківщину і оселитися в сусідніх країнах Східної Європи. Підручник з такою назвою з’явився в умовах української еміграції на початку 1920-х років. Першість у цьому належить кільком дослідникам української діаспори, які не маючи жодних історичних, історико-правових джерел та архівних матеріалів, адже в абсолютній більшості збереглися в бібліотеках та архівних фондах радянської України. Проте, і в цих умовах вони змогли закласти підвалини для становлення відповідної галузі наукових знань.
Зазначається, що спадкоємницею збережених у діаспорі традицій, можна назвати кафедру історії права та держави юридичного факультету Київського університету імені Тараса Шевченка, члени якої впродовж багатьох років обстоюють не лише назву навчального предмета
«Історія українського права», а й доводять його генетичний зв’язок із правом Руської держави, інших національних державних утворень пізнішого періоду. З-під пера викладачів кафедри вийшло кілька посібників з історії українського права. Особливий наголос зроблено на творчості Олександра Шевченка, який став автором кількох підручників та навчальних посібників, що й досі широко використовуються в навчальному процесі юридичних факультетів України. В одному із них О. Шевченко актуалізував проблему періодизації українського права, де головним критерієм визначив еволюцію джерел права. На цих позиціях стоїть і автор пропонованої публікації.
У заключній частині роботи наголошено на прикладах у відмінностях в еволюції, сутності та змісті українського права від російського.
Файл(и) :![Ескіз]()
Вантажиться...
Формат :
Adobe PDF
Розмір :
582.57 KB
Контрольна сума :
(MD5):df6f51febd66250a4923689e5fc40cbb
Якщо не вказано інше, ця робота розповсюджується на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International