Проблеми формулювання конструкцій підстав юридичної відповідальності у новому проєкті трудового кодексу України

Щербина, В. І. (2025). Проблеми формулювання конструкцій підстав юридичної відповідальності у новому проєкті трудового кодексу України. Соціальне Право, (2), 52-64. https://doi.org/10.32751/2617-5967-2025-02-07

Формування України як правової держави передбачає чітке визначення правопорушень, за які особа притягується до юридичної відповідальності, а також підстави застосування інших примусових заходів. До таких підходів у нормотворенні спонукають положення Конституції України.
Слід розрізняти три види правопорушень, які є підставою виникнення охоронних правовідносин і юридичної відповідальності у трудовому праві: а) для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, такою підставою є дисциплінарний проступок; б) для притягнення працівника до матеріальної відповідальності, такою підставою є дисциплінарне матеріальне правопорушення; в) для притягнення до матеріальної відповідальності роботодавця, такою підставою є трудове матеріальне правопорушення.
Проект Трудового кодексу України такими категоріями як дисциплінарна відповідальність чи дисциплінарне правопорушення не оперує. Стаття 25 Проєкту фактично позбавила роботодавця одного з ключових його повноважень — дисциплінарних. Визначення поняття, яке наводиться в абзаці першому частини першої статті 80 Проєкту не відповідає за повнотою характеристики визначенню “дисциплінарне правопорушення”. Нині ситуація змінюється на користь закріплення у законі конкретних складів дисциплінарних правопорушень та санкцій, які можуть бути застосовані за їх вчинення. Дисциплінарний проступок працівника – це його протиправне, винне (умисне або необережне) діяння (дія чи бездіяльність), що посягає на правовий порядок встановлений на підприємстві, установі, організації або ж на порядок взаємовідносин, визначений трудовим договором із фізичною особою-роботодавцем, шляхом невиконання або неналежного виконання працівником своїх трудових обов’язків, зловживання або перевищення прав, порушення заборон чи обмежень.
Викликає здивування формулювання положень частин першої та другої статті 171 Проєкту щодо підстав матеріальної відповідальності працівників шляхом адаптації положень Глави ІХ КЗпП України до вимог першого речення пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України, яке її абсолютно не стосується. Підставою притягнення працівника до матеріальної відповідальності, яка реалізується в охоронних правовідносинах є дисциплінарне матеріальне правопорушення. Це є протиправне, винне (умисне або необережне) діяння (дія чи бездіяльність) працівника, що посягає на майнові інтереси роботодавця у трудових правовідносинах, шляхом заподіяння прямої дійсної шкоди засобам виробництва, які використовуються на підприємстві, установі, організації для досягнення ними статутних цілей або для роботи у фізичної особи-роботодавця. Цей різновид правопорушення у трудового праві є досить близьким за складом до дисциплінарного проступку, але має й низку принципових відмінностей. Особливу увагу слід звернути на об’єкт цього правопорушення. На нашу думку, у ньому, окрім загального, родового і безпосереднього об’єктів, слід виділяти предмет правопорушення. Це дозволяє відрізняти його від дисциплінарного проступку і майнового правопорушення у цивільному праві.
У Проєкті відсутнє визначення поняття правопорушення, за яке роботодавець притягується до матеріальної відповідальності. Хоча про цей вид юридичної відповідальності згадується як у назві розділу, так і назвах двох відповідних статей. Підставою для притягнення роботодавця до матеріальної відповідальності, яка реалізується в охоронних правовідносинах, є трудове матеріальне правопорушення. Це винне порушення роботодавцем своїх обов’язків або прав працівника у трудових правовідносинах, що спричинило дійсну шкоду матеріального характеру для працівника. Особливого розгляду потребують шкідливі наслідки цього правопорушення – дійсна шкода матеріального характеру. Це поняття у свою чергу є узагальнюючи. Під дійсною шкодою у трудовому праві треба розуміти зменшення наявного майна і необхідність провести якісь витрати.
Якщо законодавець України орієнтується на пріоритети верховенства права, то Проєкт необхідно доповнити нормами, в яких будуть визначені поняття усіх трудових правопорушень, що є підставою для притягнення працівників до дисциплінарної та матеріальної відповідальності, а роботодавця — до матеріальної відповідальності.