Перспективи суверенітету держави у постпандемічному світі

Севрюков, Д. Г. (2021). Перспективи суверенітету держави у постпандемічному світі. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки, 4(119), 88–91. https:doi.org/10.17721/1728-2195/2021/4.119-17

Досліджено особливості траєкторії змін суверенітету держави у сучасних кризових умовах, спричинених пандемією COVID-19, які визначають його подальші перспективи. У роботі використано дослідницькі парадигми біовлади (М. Фуко), надзвичайного стану (К. Шмітт, Дж. Агамбен), що дозволяє не обмежувати предмет дослідження юридичними позитивістськими формами й орієнтує на міждисциплінарний науковий пошук. У надзвичайній ситуації межа між нормою та аномією виявляється рухливою та залежить від рішення суб'єкта, який монополізує право представляти всіх та опікуватися суспільною безпекою та здоров'ям населення. Безпека як публічновладний інтерес набуває більшого значення, ніж інтерес приватний, стримування та подолання загроз потребує виняткових суверенних рішень. Крайня необхідність, яка виправдовує надзвичайні заходи, збільшує розрив між доцільністю та правом – політикою, яка може бути (хоч і необов'язково) формально коректною, але ставить під сумнів право та права і претендує на те, щоб стати буденною практикою. Переосмислення державою політики управління біологічним життям загалом, з одного боку, та лояльність (принаймні мовчазна згода) населення в обмін на гарантії безпечного середовища, з іншого, зміцнюють суверенітет держави та локалізують світ права і прав.