“Обов’язок захистити” в міжнародному праві

Проблема правової регламентації застосування сили в міжнародному праві є однією з найважливіших з огляду на практичні наслідки. Відповідно цій проблемі завжди приділялося достатньо уваги з боку юридичної науки, а також суміжних наукових дисциплін. Водночас, незважаючи на суттєві досягнення міжнародного права у врегулюванні застосування сили, деякі обставини породжують неоднакову практику застосування відповідних норм. Зокрема, ця неоднаковість простежується на прикладах здійснення деякими державами (чи коаліціями держав) так званого ОЗ. Доводиться констатувати, що сьогодні питання щодо «Обов’язку захистити» не є належним чином врегульованим у міжнародному праві.
Виникнення та подальший розвиток «Обов’язку захистити», безумовно, є свідченням зростаючої турботи міжнародної спільноти за права людини, гуманітарні питання, захист цивільного населення в збройних конфліктах.
Концепція «Обов’язок захистити» виникла на основі добре відомої юристам-міжнародникам концепції гуманітарної інтервенції. Серед її засновників виділяємо насамперед Гарета Еванса, колишнього міністра закордонних справ Австралії. Зініційована ним міжнародна комісія підготувала доповідь, яка заснувала концепцію «Обов’язок захистити» в сучасному її розумінні в 2001 році. Надалі вона набула помітного розвитку, зокрема, була закріплена в Підсумковому документі саміту 2005 року. У 2011 році її положення були застосовані під час прийняття резолюцій, що дозволяли застосування сили щодо Лівії. Відповідно до закріпленого в Підсумковому документі ОЗ складається з обов’язків запобігти, захистити та відновити.

Ключові слова: міжнародне право застосування сили, застосування сили, агресія, права людини, захист прав людини, “обов’язок захистити”, гуманітарна інтервенція, гуманітарна катастрофа.

Власюк В. В. “Обов’язок захистити” в міжнародному праві : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.11 Міжнародне право / Власюк Віталій Вікторович . - Київ, 2016. - 212 с.