Фольклористика між текстом і артефактом: дослідницька спадщина Олекси Долі

Івановська, О. (2025). Фольклористика між текстом і артефактом: дослідницька спадщина Олекси Долі. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика, (2 (38)), 141-145. https://doi.org/10.17721/1728-2659.2025.38.21

У статті представлено комплексний аналіз наукової, музейної та педагогічної діяльності Олексія Леонтійовича Долі
(1964–2017) – Заслуженого працівника культури України, директора Центру фольклору та етнографії КНУ імені Тараса Шевченка, одного із провідних представників київської фольклористичної школи. Розглянуто його підходи до польових досліджень, які відзначалися глибокою контекстуалізацією текстів, детальною фіксацією "речового коду" обрядових практик (зокрема весілля в с. Плішивець, 1984 р.), а також міждисциплінарністю – поєднанням етнографії, фольклористики, культурології та музеєзнавства.
Особливу увагу приділено методам інтерпретації матеріальної культури як важливої стратегії дослідження "речі як тексту", а також формам популяризації народних традицій: створенню першого в Україні каталогу народних майстрів, організації понад ста виставок декоративно‐ужиткового мистецтва, проведенню національних етнофестивалів та інтерактивних музейних проєктів ("Українська традиційна іграшка та лялька", "Благословенна Україна" тощо).
Проаналізовано внесок Долі у розви ток дослідження народної лірики та псальм, зокрема зусилля зі збереження і відтворення унікальних зразків поминальних і духовних пісень. Окрема частина статті присвячена педагогічній роботі Долі: навчальні дисципліни "Народні промисли", "Українське декоративно ужиткове мистецтво", польові семінари, які сформували нове покоління фольклористів та культурологів. Окреслено також духовний вимір його діяльності, кульмінацією якого стало прийняття чернецтва з ім'ям Нестор у 2017 р. Завдяки своїй унікальній методології та особистій щирості О. Л. Доля заклав підвалини для сучасного осмислення фольклору як актуальної традиції, що поєднує наукову точність із глибоким почуттям народної душі. Здобутки та досвід ученого залишаються актуальними орієнтирами для подальших міждисциплінарних досліджень і музейно освітніх практик. У науковий обіг уведено деякі матеріали неоприлюдненого особистого архіву ученого, розшифрованого Іриною Барамбою та Яриною Закальською, що зберігається у Центрі фольклору та етнографії КНУ імені Тараса Шевченка.