Інноваційні засади формування та реалізації публічної політики у сфері продовольчої безпеки в Україні

Чумак І. В. Інноваційні засади формування та реалізації публічної політики у сфері продовольчої безпеки в Україні : дис. ... д-ра філософії : 281 Публічне управління та адміністрування / Чумак Ірина В'ячеславівна. - Київ, 2024. - 268 с.

Актуальність дослідження зумовлена ​​тим, що продовольча безпека є однією з найважливіших проблем сучасності, яка впливає на життєздатність, здоров’я, добробут, розвиток і безпеку населення, держави та світу. Продовольча безпека також є однією з Цілей сталого розвитку ООН до 2030 року, яка включає забезпечення доступу до безпечної, поживної та достатньої кількості їжі, а також вирішення проблеми голоду, недоїдання та недоїдання. Україна, як країна з високим потенціалом у сфері виробництва та експорту продуктів харчування, відіграє важливу роль у забезпеченні глобальної продовольчої безпеки, особливо в умовах війни, пандемії, зміни клімату та інших викликів. Проте Україна стикається з низкою проблем у сфері продовольчої безпеки, таких як низька якість та безпечність харчових продуктів, висока залежність від імпорту деяких продуктів, нерівномірний розподіл та доступність продуктів харчування, недостатнє використання внутрішніх ресурсів, низький рівень харчової грамотності та культури населення, недосконалості нормативно-правового, інституційного, організаційного, фінансового, інформаційного, просвітницького та контрольного забезпечення безпеки харчових продуктів. В Україні для вирішення проблеми продовольчої безпеки розроблено окремі нормативні документи, які, однак, ще потребують доопрацювання та прийняття відповідних рішень, зокрема таких: 1) прийняття у 2011 р. Закону про забезпечення продовольчої безпеки України. України «Про забезпечення продовольчої безпеки України». «Про продовольчу безпеку України», який, однак, було відхилено у 2012 році; 2) з 2011 р. проект Закону
«Про основи продовольчої безпеки України», яка ще не прийнята. Проектом передбачено заходи щодо запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій, пов’язаних із загрозою безпечності харчових продуктів, а також захисту прав та інтересів споживачів, виробників та постачальників харчових продуктів; розроблення та затвердження Державної стратегії продовольчої безпеки України на період до 2025 року, яка визначає стратегічні цілі, пріоритети, завдання, показники, механізми та відповідальних суб’єктів державного управління продовольчою безпекою, а також спрямована на забезпечення стабільної, здорової та різноманітної харчування населення, збереження природних ресурсів і вирішення проблем прихованого голоду; 3) прийняття у 2022 році Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану», але суть цього документу полягає лише у розгляді питання регулювання земельних відносин.
Також планується прийняти деякі зміни до законодавства, які стосуються, зокрема, таких питань, як удосконалення законодавчої бази щодо якості та безпеки харчових продуктів відповідно до міжнародних стандартів і вимог, а також забезпечення її ефективного застосування. , контролю та нагляду, забезпечення прозорості, доступності та оперативності інформації про продовольчу ситуацію, ризики та загрози продовольчій безпеці, а також про дії та результати державного управління продовольчою безпекою, стимулювання інноваційного розвитку сільського господарства, харчової промисловості, збирання дикі тварини, харчовий просьюмеризм, а також підвищення харчової грамотності та культури населення.
Тому необхідним є проведення наукових досліджень, спрямованих на обґрунтування теоретичних засад та розробку практичних рекомендацій щодо вдосконалення державної політики у сфері продовольчої безпеки України, зокрема на основі аналізу інноваційних технологій комплексного споживання культурних рослин та харчових дикорослих рослин. , а також з урахуванням гуманітарних аспектів харчового просьюмеризму. Такі дослідження дозволять виявити сучасні тенденції, проблеми, можливості, перспективи та напрями інноваційного розвитку державного управління продовольчою безпекою в Україні, а також запропонувати ефективні механізми, інструменти, підходи та практики, які сприятимуть підвищенню рівня продовольчої безпеки в Україні. Україна та її внесок у глобальну продовольчу безпеку.
У дисертаційному дослідженні вирішено актуальне науково-прикладне завдання – теоретично обґрунтовано інноваційні принципи формування та реалізації державної політики у сфері безпечності харчових продуктів та розроблено практичні рекомендації щодо їх впровадження в Україні.
Проаналізовано історичну динаміку розвитку традицій та інновацій державної політики у сфері безпеки харчових продуктів. Виділяють три основні етапи ПП у сфері ПС: доіндустріальний етап (до XVIII ст.), який характеризувався низьким рівнем ПП, високою залежністю від природних умов, нерегулярним і недостатнім постачанням продовольством, частими голодами та епідемії, відсутність ефективних механізмів ПП у сфері ПБ. Індустріальний етап (XVIII—XX ст.) характеризувався підвищенням рівня ПС, розвитком сільського господарства, промисловості, транспорту, торгівлі, науки, техніки, культури, політики, права, екології. Постіндустріальний етап (XX-XXI ст.) характеризується високим рівнем ПБ, глобалізації, інформатизації, демократизації, екологізації, гуманізації, соціалізації суспільства, економіки, науки, техніки, культури, політики, права, екології.
Пропонується низка рекомендацій щодо вдосконалення інноваційної діяльності ПП у сфері ПС в Україні, зокрема таких як: розробка та прийняття національної стратегії, плану та програми; створення ефективних інституційно-правових механізмів; забезпечення наукового супроводу та моніторингу; залучення громадськості та зацікавлених сторін; підвищення обізнаності та освіти, сприяння міжнародній співпраці та обміну досвідом.
Проведено порівняльний аналіз вітчизняного та зарубіжного досвіду формування моделей державної політики у сфері безпеки харчових продуктів. В Україні існує високий потенціал аграрного сектору та експортні можливості, але також існує багато проблем у формуванні та реалізації державної політики у сфері продовольчої безпеки. Україна потребує вдосконалення у сфері диверсифікації раціону харчування населення, якості та безпечності харчових продуктів, координації та інтеграції різних секторів і рівнів управління, збереження та відновлення природних ресурсів і біорізноманіття, захисту та сприяння прав та інтересів громадян . Існують загрози успішності реалізації державної політики у сфері продовольчої безпеки в Україні, зокрема через російсько-українську війну, пандемію, зміну клімату та цінову нестабільність, втрату природних ресурсів та біорізноманіття, низьку конкурентоспроможність агропромислового комплексу. харчовий сектор, низька підзвітність та прозорість учасників та зацікавлених сторін продовольчої системи, порушення прав та інтересів громадян щодо доступу до належного, безпечного, поживного та культурного харчування.
Проаналізовано проблеми та висвітлено особливості сучасної системи державної політики у сфері безпечності харчових продуктів. Було визначено наступні проблеми: 1) проблема змін у виробництві та постачанні харчових продуктів;
2) проблема змін середовища; 3) поява нових небезпек; 4) проблема зміни споживчих переваг і звичок; 5) проблема відсутності належного ефективного управління та координації. Ці виклики пов’язані зі змінами у виробництві та постачанні харчових продуктів, у навколишньому середовищі, непередбачуваними новими небезпеками, у перевагах і звичках споживачів, у відсутності управління та координації, і характеризуються розробкою політики на основі фактичних даних, участю багатьох зацікавлених сторін, системністю мислення для прийняття рішень, інновації та навчання, гнучкість і спритність, справедливість і права людини.
Визначено кращі зарубіжні практики сучасних моделей державної політики у сфері продовольчої безпеки. Виявлено ефективність державних інституцій, законодавства та громадських мереж, що дозволяє формувати та реалізовувати ефективну державну політику у сфері продовольчої безпеки в таких країнах як Фінляндія, Ірландія, Норвегія, Сінгапур. Ефективна державна політика у сфері безпечності харчових продуктів у цих країнах ґрунтується на використанні даних, показників та оцінки для інформування та покращення розробки, реалізації та впливу політики та програм безпечності харчових продуктів, залучення та співпраці різних учасників із громадськості. приватного та громадянського секторів в управлінні продовольчою системою, а також розширення прав і можливостей, існує цілісна та інтегрована перспектива продовольчої системи, впроваджуються інновації та навчання.
Розроблено модель інноваційної державної політики у сфері безпечності харчових продуктів в Україні у вигляді модельної структури, що складається з двох моделей (Модель 1.
«Формування та реалізація інноваційної державної політики у сфері продовольчої безпеки в Україні»), Модель 2. «Інноваційна державна політика у сфері продовольчої безпеки в Україні»), що базується на принципах і практиці «Належного врядування». модельна структура, на відміну від тих, що вже існують, збалансовує екологічні, економічні та соціальні аспекти продовольчої безпеки, посилює участь, підзвітність і прозорість дій учасників (від виробників до споживачів).
Розроблено пропозиції щодо вдосконалення сучасної державної політики у сфері безпечності харчових продуктів в Україні.