Пред’явлення особи для впізнання за КПК 1960 та 2012 рр.: порівняльно-правовий аналіз

Юр'єв, Є. (2024). Presentation of a Person for Identification under the 1960 and 2012 Criminal Procedure Codes: comparative Legal Analysis. Вісник кримінального судочинства(1), 269–283. https://doi.org/10.17721/2413-5372.2024.1-2/2024/269-283

Стаття пропонує ґрунтовний міждисциплінарний аналіз еволюції правового регулювання та практичного застосування процедури пред’явлення особи для впізнання в Україні, починаючи з норм Кримінального процесуального кодексу Української РСР 1960 р. і завершуючи чинним КПК 2012 р. Наукова та практична актуальність дослідження зумовлена трьома фактами. По-перше, війна й масове переміщення населення суттєво ускладнили набір живих «заповнювачів» (fillers) і призвели до широкого вживання фотографічних лайн-апів у слідчій практиці. По-друге, відсутність чітко визначеного процесуального статусу «інших осіб» та розмите законодавче формулювання критеріїв подібності й «виразних відмінностей» створюють високий ризик дискримінаційних або маніпулятивних дій і ставлять під сумнів допустимість доказів. По-третє, практика Верховного Суду щодо обґрунтування «необхідності» фото-лайн-апу залишається фрагментованою: одні постанови вимагають детального мотивування вибору спрощеного способу, інші — вважають його прийнятним без пояснень, що породжує правову невизначеність.
Методологічна основа складається з поєднання історико-правового, формально-догматичного та порівняльно-правового аналізів із емпіричними методами. Джерелами є «Основи кримінального судочинства» 1958 р., КПК 1960 р. УРСР, КПК 2012 р. України та супутні підзаконні акти й проєктні інструкції. Судовий корпус охоплює понад сорок постанов Верховного Суду й близько шістдесяти рішень місцевих і апеляційних судів (2018–2024 рр.), які досліджено за допомогою контент-аналізу та кейс-стаді. Емпіричну складову становить опитування 31 слідчого, дізнавача та прокурора Харкова й області, а також аналіз 25 кримінальних справ із живими і фото-лайн-апами. Статистичну обробку даних виконано в R — верифікація найпоширеніших процесуальних вад підтвердила, що в 90 % випадків слідчі обирають фото-лайн-ап, але лише в 27 % з них є належно мотивована постанова, а в 43 % справ виявлено порушення вимог подібності.
Результати дослідження показують, що:– бракує обґрунтувань вибору фото-лайн-апу;– труднощі з набором живих «заповнювачів» загострюються у фронтових громадах та за комендантської години;– у понад 30 % випадків суди визнають докази недопустимими через явні ознаки тримання під вартою (наручники, відсутність шнурків тощо), хоча Верховний Суд не завжди підтримує таке рішення.
На підставі аналізу пропонується модернізація ст. 228 п. 6 КПК:
1. Обов’язкове мотивування постанови слідчого, дізнавача або прокурора про призначення фото-лайн-апу з вичерпним переліком підстав (терміновість, загроза безпеці, брак заповнювачів, воєнний або надзвичайний стан тощо).2. Встановлення мінімальної й максимальної кількості заповнювачів (3–5) та детальний перелік недопустимих відмінностей між ними.3. Надання заповнювачам процесуального статусу добровільних помічників слідчого з базовою перевіркою особи.4. Створення електронного Реєстру добровільних учасників лайн-апів із перевіреними фото- та біометричними даними, інтегрованого з генератором штучних зображень для ситуацій, де залучення реальних заповнювачів неможливе або неприпустиме.5. Запровадження відомчого алгоритму документування обставин, що перешкоджають організації живого лайн-апу, для гарантії прозорості та захисту права на захист.
Реалізація цих змін підвищить надійність доказової бази, скоротить час на організацію слідчої дії, зменшить ризики маніпуляцій і посилить принципи безпосередності, змагальності та пропорційності втручань у правах людини. У подальших дослідженнях доцільно провести психологічні експерименти щодо впливу кількості й схожості заповнювачів на точність упізнання, порівняльні аналізи процедур у Данії, Нідерландах та Канаді, а також аудит кібербезпеки пропонованого реєстру й алгоритмів відбору в умовах захисту персональних даних.
Ключові слова: кримінальний процес; пред’явлення для впізнання; КПК України; досудове розслідування; фотознімки; «інші особи»; допустимість доказів; воєнний та надзвичайний стан; електронний реєстр; штучно-згенеровані зображення