Слободенюк Т. О. Удосконалення публічно-сервісної діяльності держави в контексті європейського досвіду для України : дис. ... доктора філософії : 281 Публічне управління та адміністрування. Київ, 2025. 268 с.

Слободенюк Т.О. Удосконалення публічно-сервісної діяльності держави в контексті європейського досвіду для України. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії з галузі знань 281 «Публічне управління та адміністрування» за спеціальністю 281 «Публічне управління та адміністрування». – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2025.
У дисертаційній роботі теоретично обґрунтовано напрями удосконалення публічно-сервісної діяльності держави в контексті європейського досвіду для України щодо надання публічних послуг.
Визначено перспективні тенденції вдосконалення трьох складових публічних послуг (адміністративних, соціальних, житлово-комунальних), модернізація і розвиток яких має сприяти формуванню та становленню в Україні якісно функціонуючої моделі сервісної держави.
Розкрито сучасні тенденції вдосконалення публічних послуг: організаційна модернізація; інтеграція системи надання цих послуг до ринкових умов функціонування і децентралізації системи публічного управління; підвищення якості публічних послуг та унормування критеріїв її оцінки; удосконалення нормативно-правової бази; формування сталого і професійного кадрового потенціалу у сфері надання публічних послуг; формування дієвої інформаційної системи; налагодження реальної взаємодії системи державного регулювання і контролю з громадським та приватним сектором у питанні надання публічних послуг.
Проаналізовано сутність публічно-сервісної держави та понятійний апарат, який розкриває їх зміст і завдання у системі надання публічних послуг.
Розкрито специфіку напрямів модернізації публічного управління в Україні, визначено напрями вдосконалення надання публічних послуг на основі
втілення концепції публічно-сервісної держави, головним призначенням якої є служіння людині, а ключовою функцією публічних установ – надання якісних послуг. Визначено структуру комплексного організаційно-правового механізму надання публічних послуг та проаналізовані його складові: інституціональну, організаційно-правову, методологічну і ресурсну, а також принципи, систему правовідносин.
Встановлено, що суб’єкти та посадові особи сфери надання публічних послуг використовують у комплексі і окремо складові цього механізму, від чого залежить функціональний стан моделі публічно-сервісної держави в Україні та гармонійність взаємодії органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств приватного і громадського сектору у цій суспільній царині.
Доведено, що комплексний механізм становить об’єктивний фактор якості функціонування системи надання публічних послуг в Україні, а його суб’єктивність простежується у тому, що він формується у залежності від інтересів суспільства, певних корпоративних інтересів та інтересів певних прошарків суспільства і інтересів деяких осіб.
Розкрито зміст організаційних та правових механізмів функціонування публічно-сервісної держави в Україні у сфері надання адміністративних, соціальних і житлово-комунальних послуг, а також проаналізовано зарубіжний досвід організації, законодавчого забезпечення та функціонування систем надання комплексу публічних послуг.
Доведено, що зарубіжний досвід забезпечення якості публічних послуг ставить перед системою публічних органів влади України певний перелік завдань: удосконалення законодавчої бази у сфері надання якісних публічних послуг населенню; створення альтернативних систем надання публічних послуг; підготовка керівників та фахівців сфери публічного управління із здійснення якісно-орієнтованого формування публічних послуг та їх надання; запровадження інформаційних технологій з метою задоволення потреб громадян і надання їм публічних послуг з використанням електронних мереж; удосконалення системи стимулювання службовців, покращення моніторингу та
оцінки показників їхньої діяльності для підвищення якості надання публічних послуг органами влади.
Доведено, що комплексний механізм функціонування публічно- сервісної держави складається з таких складових: інституціональної складової; організаційно-правових норм; принципів, форм та методів і засобів реалізації сервісної функції держави; правовідносин, які виникають у зв’язку з реалізацією сервісної функції держави; ресурсної складової, оскільки без належного впорядкування кадрового, інформаційного, матеріально-технічного та фінансового забезпечення неможливе повноцінне функціонування комплексного механізму.
Запропоновано перспективну модель публічно-сервісної держави в Україні, головною метою якої задоволення потреб громадян і юридичних осіб шляхом надання публічних послуг. Другою метою моделі публічно-сервісної держави має стати оперативність і якість надання публічних послуг, що безпосередньо спроможне забезпечити повсякденне комфортне, безпроблемне життя населення України.
Доведено, що для публічно-сервісної моделі української держави оптимальним варіантом є лінійно-функціональна модель, яка в сучасних умовах є найпоширенішою організаційною структурою, для якої властиві позитивні моменти бюрократичного типу управління. Для цієї моделі властива ієрархія підпорядкування з чисельними горизонтальними і вертикальними зв’язками, але незначною чисельністю управлінських ланок прийняття управлінських рішень, а також лінійно-ієрархічна вертикаль управління та управлінська спеціалізація (адміністративні, соціальні і житлово-комунальні послуги) за функціональними ознаками. Для цієї моделі властива глибока підготовка рішень, планів і проектів та трирівнева система управління. Ця модель є оптимальною для трьох її складових надання публічних послуг: для надання адміністративних послуг – дивізійний тип організаційної системи; для надання соціальних і житлово-комунальних послуг матричний тип організаційної системи.
Дивізійну модель організаційної запропоновано для системи надання адміністративних послуг, адже особливість удосконалення системи організації надання цих послуг полягає у тому, що у перспективі переважну більшість їх (за винятком вузькоспеціалізованих) мають надавати ЦНАПи на рівні місцевого самоврядування, тобто вся лінійка адміністративних послуг має бути сконцентрована у них для подолання монополізму, інформаційної закритості, неоперативності і корупційності процедур відомчого принципу їх надання. ЦОВВ та їх місцеві підрозділи повинні концентрувати відомчу інформацію та співпрацювати завдяки єдиній інформаційній системі з ЦНАПами. Така організаційна специфіка зумовлює дивізійний тип організаційної структури ЦНАП з органами місцевого самоврядування, які фінансують і контролюють їх діяльність та відповідні їх функції реалізуються у взаємодії з ЦОВВ.
Для сфери надання соціальних послуг запропоновано застосовувати матричну організаційну модель, оскільки до їх надання, крім органів публічної влади, залучаються приватні і громадські організації та підприємства, які реалізують соціальні проекти. У ній структура горизонтального проектного менеджменту взаємодіє з функціональною структурою, для якої властива спеціалізація структур, що актуально для великої кількості послуг, надання яких суттєво відрізняються за методологією та технологічними особливостями. Матрична модель якісно і ефективно функціонує за умов підвищеної мінливості середовища, що властиво для сфери надання соціальних послуг в умовах воєнного стану. Для цієї моделі притаманна висока ступень адаптивності, що забезпечується тимчасовим характером функціонування деяких структурних одиниць. У ній діє ефективний механізм координації, а якісне функціонування цілковито залежить від суб’єктивних особливостей та управлінських якостей керівників різних рівнів і підрозділів та чітко розведені контрольно-управлінські функції і функції безпосереднього надання соціальних послуг.
Для сфери надання житлово-комунальних послуг запропоновано застосовувати матричну організаційну модель, якій властива взаємодія трьох організаційних рівнів: органи місцевого самоврядування, управляючі компанії
чи ОСББ та комунальні чи приватні підприємства. Структура горизонтального проектного менеджменту на рівні органів місцевого самоврядування у взаємодіє із звичайною функціональною структурою приватних підприємств, для якої властива спеціалізація структур управління, кожна з яких має значні власні управлінські повноваження. Це важливо для сфери, де існують суттєві методологічні та технологічні відмінності у наданні послуг, де підвищується потреба у фахівцях, які мають високу професійну компетенцію. У матричній структурі управлінська надбудова постійно готова реалізовувати проекти, де система управлінських проектних команд функціонує з мінімальним рівнем ієрархічних зв’язків і децентралізованої владою. Загальне управління перебуває на рівні органів місцевого самоврядування, а елементи функціональної організаційної моделі починається з середнього рівня.
Ключові слова: публічне управління, органи публічної влади, публічно-сервісна діяльність, публічно-сервісна держава, публічні послуги (адміністративні, соціальні, житлово-комунальні), якість публічних послуг, децентралізація, місцеве самоврядування, демократичне врядування, цифровізація, електронне урядування, менеджмент, імплементація досвіду європейських країн, модель, Європейський Союз.