Зв'язок травматичного дитячого досвіду з толерантністю особистості в дорослому віці

Коваленко, А.Б., & Голота, В.Г. (2022). Зв'язок травматичного дитячого досвіду з толерантністю особистості в дорослому віці. Український психологічний журнал, 1 (17), 41-63. https://doi.org/10.17721/upj.2022.1(17).3

У статті представлено теоретичне обґрунтування проблеми травматичного дитячого досвіду та його зв'язку з толерантністю особистості в дорослому віці. Теоретично обґрунтовано існування певних впливів дитячих травм на прояви депресії, тривожності, невротизму, порушень когнітивної сфери, на схильність до суїциду, вживання психотропних речовин, а також на світосприймання, стосунки з іншими людьми, якість життя в дорослому віці.
Результати емпіричного дослідження свідчать про те, що значна частина досліджуваних мають травматичний дитячий досвід: брак їжі; булінг та фізичне насилля з боку дорослих та однолітків; втрата одного або обох батьків; проживання з людиною, яка мала психічні порушення; фізичне насильство між батьками або опікунами; відсутність любові з боку батьків та відчуття власної непотрібності; сексуальні домагання та статеве насилля. У дорослому віці вони мають схильність до травм: приниженості, знедоленості, зради, покинутості, несправедливості.
Дитячий травматичний досвід пов'язаний з певними видами толерантності. Відсутність одного з батьків пов'язана з емоційною нестійкістю; фізичне насиллям та булінг з боку однолітків - з рівнем інтолерантності до невизначеності; наявність певного виду адикції в одного із батьків - з рівнем консервативності; перебування одного з батьків в місцях позбавлення волі - з бажанням зробити партнера комфортним, практичністю; відчуття нелюбові з боку батьків - з відстороненістю від оточуючих.
Приниженість у дитячому віці, фізичне насилля з боку батьків та булінг з боку однолітків пов'язані з рівнем терпимості до невизначеності у дорослому віці. Переживання зради, відчуття нелюбові пов'язані з консервативністю, відстороненістю від оточуючих та бажанням зробити їх більш комфортними для себе.
Загалом травматичний дитячий досвід може стати детермінантою схильності до соціальної тривожності, низької самооцінки, терпимості до особливостей оточуючих, великої кількості соціальних страхів, невміння прислухатися до себе, песимізму, а також невміння прощати помилки та відстороненості від інших через страх знову пережиту зраду з боку близької людини.