Дмитро Багалій – перший директор Інституту Тараса Шевченка та його внесок у шевченкознавство

Карпінчук, Г. (2024). Дмитро Багалій – перший директор Інституту Тараса Шевченка та його внесок у шевченкознавство. Шевченкознавчі студії, (1(27)), 168–191. https://doi.org/10.17721/2410-4094.2024.1(27).1/168-191

Вступ. Науковий доробок академіка Дмитра Багалія, автора понад 600 історичних досліджень, у галузі літературознавства охоплює всього до півсотні праць. У статті вперше проаналізовано усі шевченкознавчі дослідження Д. Багалія, над якими він працював переважно наприкінці життя. 
Методи. Статтю написано із залученням загальнонаукових (аналіз, синтез, опис, узагальнення), історико-літературознавчих, текстологічних, джерелознавчих (біографічний, культурно-історичний, порівняльний, евристичний, критичний) методів. 
Результати. З’ясовано напрацювання ученого у виявлені та оприлюднені документальної шевченкіани, вивченні переказів про поета, окреслено його внесок у встановленні ролі Кирило-Мефодіївського братства в житті та творчості Т. Шевченка. Введено до наукового обігу рецензії на праці Д. Багалія про кирило-мефодіївців.
Висвітлено участь Д. Багалія у появі окремих видань творів поета – «Кобзар» (1918), «Єретик», «Сон. Кавказ: дві поеми» (обидва – 1927). Під час підготовки статті було з’ясовано історію створення 12 малюнків до згаданого «Кобзаря», які виконав малознаний в українському мистецтві Карел Немець. 
Окреслено роботу Комітету для організації видання творів Т. Шевченка під керівництвом Д. Багалія. Учений брав у його діяльності безпосередню участь – рецензував восьмий том мистецької спадщини Ол. Новицького, підготовлений для повного зібрання творів поета і художника. До наукового обігу вперше вводиться низка документів з особового архіву Д. Багалія – стаття «Семидесятиріччя смерти Т. Г. Шевченка», автографи до опублікованих праць, протоколи 1929–1930-х років, ділові листи. Усі ці матеріали зберігаються у відділі рукописних фондів і текстології Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України (ф. 37).
Розкрито також роль Д. Багалія в організації Інституту Тарас Шевченка, його участь у розвитку шевченкознавства та популяризації творчості поета. Постать дослідника і творця наукового життя висвітлено із залученням спогадів про нього знайомих.
Висновки. Діяльність Дмитра Багалія у шевченкознавстві у порівнянні зі спадщиною ученого-історика – суттєво скромніша і нараховує всього три книги, кілька передмов та понад десять наукових і науково-популярних статей. Як одному з організаторів і першому керівнику Інституту Тараса Шевченка, Д. Багалію разом із співробітниками, попри настійні спроби влади перетворити Інститут в рупор марксистсько-ленінської ідеології, вдалося утвердити авторитет цієї установи та закласти фундамент її розвитку.