Збут глиняних виробів гончарів Київської губернії в кінці ХІХ – на початку ХХ століть
Тип публікації :
Стаття
Дата випуску :
2025
Автор(и) :
Гавриш, Лариса
Національний музеюзаповідника українського гончарства
Мова основного тексту :
Ukrainian
eKNUTSHIR URL :
Журнал :
Випуск :
75
ISSN :
2518-1270
Початкова сторінка :
29
Кінцева сторінка :
33
Цитування :
[APA 7] Гавриш, Л. (2025). Збут глиняних виробів гончарів Київської губернії в кінці ХІХ – на початку ХХ століть. Етнічна історія народів Європи, (75), 29–33. https://doi.org/10.17721/2518-1270.2025.75.04
[ДСТУ] Гавриш Л. Збут глиняних виробів гончарів Київської губернії в кінці ХІХ – на початку ХХ століть. Етнічна історія народів Європи. 2025. № 75. С. 29—33. DOI: 10.17721/2518-1270.2025.75.04 (дата звернення: 25.07.2026).
У пропонованій статті узагальнено розрізнений матеріал про збут глиняних виробів гончарів Київської губернії в кінці ХІХ – на початку ХХ століття. Вибір територіальних меж дослідження пояснюється значним поширенням кустарного промислу в кожному з повітів Київщини. Хронологічні рамки роботи охоплюють час від появи перших публікацій, що містять інформацію про збут глиняних виробів у губернії, до виходу знакової монографічної праці Миколи Іонова. Аналіз літератури дозволив зробити висновки про розпорошеність і певну фрагментарність матеріалів щодо досліджуваного питання; це, в свою чергу, й визначило мету пропонованої наукової розвідки. Було встановлено, що для найпоширеніших посудних форм в Київській губернії у кінці ХІХ століття склалися окремі метролого-термінологічні системи розрізнення їх за величиною. Цими номенами послуговувалися під час оптового збуту глиняних виробів. З’ясовано, що основною одиницею лічби під час гуртового продажу простого, теракотового, посуду була «рядова сотня», коли ж збували полив’яні вироби, то їх рахували «великими сотнями». На сьогодні вдалося встановити типовий склад «великої сотні» для мисок у кількох осередках. Визначено, що така сотня фактично містила не сто окремих предметів, а значно більше. Щоб заохотити покупців-скупників, до сотні, як правило, безкоштовно додавали певну кількість виробів «на прикидок». Під час оптового продажу також послуговувалися такою одиницею лічби, як «штука». Встановлено, що глиняні вироби, переклавши їх соломою, транспортували в спеціальних кошиках – «кучах». У процес продажу часто залучали посередників, яких на Київщині називали «баришниками». Вироби гончарів Київщини мали переважно місцевий збут, рідше їх возили в сусідні губернії, в Таврію та Бесарабію. На вибір ареалів продажу впливали якість виробів та їх ціна.
Галузі знань та спеціальності :
03 Гуманітарні науки::032 Історія та археологія
Галузі науки і техніки (FOS) :
Гуманітарні науки
Файл(и) :![Ескіз]()
Вантажиться...
Формат :
Adobe PDF
Розмір :
285.17 KB
Контрольна сума :
(MD5):705d17b0d7619b376b378c554d90d54f
Якщо не вказано інше, ця робота розповсюджується на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International