Сингулярна художня подія як інструмент аналізу індивідуальної поетики твору (на прикладі новели В. Симоненка "Весілля Опанаса Крокви")

Дереш, Л. (2026). The Singular Literary Event as a Tool for Analyzing the Individual Poetics of a Literary Work (Based on Vasyl Symonenko’s Short Story “The Wedding of Opanas Krokva”). Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика(2), 33–40. https://doi.org/10.17721/1728-2659.2026.40.5

Вступ. Категорія "події" стає дедалі важливішою концепцією для аналізу глобальних перетворень, через які сьогодні проходить світ, і літературознавство потребує оновлення інструментів, необхідних для осмислення явища "події" у художньому тексті. Поняття "художньої подія" у сучасній літературній теорії має кілька потрактувань: множинне у наратологічній та семіотичній традиціях, сингулярне (дефляційне та радикальне) – у герменевтичних і феноменологічних підходах. У дослідженні дається комплексне осмислення радикальної сингулярної художньої події як інструменту поетологічного аналізу: визначення основних характеристик події, способів її функціонування у тексті, підходів до її виявлення.
Методи. Методологічну основу дослідження становить поєднання феноменологічних і герменевтичних підходів із семантичною моделлю фікційного світу в рамках теорії можливих світів.
Результати. Вперше проведено дослідження радикальної сингулярної художньої події як інструменту аналізу поетики художнього твору. Дано визначення художньої події як невербального координувального центру, що формує та визначає елементи поетики твору, а також проаналізовано систему зв’язків між сингулярною подією та різними аспектами поетики твору: рецептивним, технічним, структурним і змістовим. Практичне використання віднайдених характеристик події та способів їх застосування в поетологічному аналізі продемонстровано на новелі В. Симоненка "Весілля Опанаса Крокви". Вибір тексту для аналізу обґрунтований вираженою "подіє вістю" фабули новели, а також актуальним воєнним контекстом.
Висновки. У результаті дослідження показано, що завершений художній твір може мислитися як форма маніфестації художньої події, а поетика твору може бути розглянута як така, що є телеологічно підлеглою події. Показано, що художня подія може бути використана як інструмент аналізу поетики твору, продемонстровано роботу основних методів виявлення художньої події на різних рівнях твору. У роботі запропоновано нові шляхи аналізу художньої події (розворот горизонту розуміння; іманентні ряди та чинники трансцендування; фабульно-нараційна референція; онтико-онтологічний словник). Практичне значення дослідження пов’язане з розробкою нових підходів до аналізу поетики твору на основі сингулярної подієвості твору. Робота закладає основи для розвитку великого теоретико-практичного та критичного напряму подієвих студій (evential studies). Перспективи подальших досліджень передбачають типологізацію стратегій формування художньої події, вивчення онтологічного простору події, дослідження процесів трансформації ідентичності читача у процесі зустрічі з подією тексту.