АЗІЙСЬКА ПОЛІТИКА США ПІСЛЯ 2021 РОКУТА ВІДНОВЛЕННЯ ІСЛАМСЬКОГО ЕМІРАТУ АФГАНІСТАН

МІНГАЗУТДІНОВА, Г. (2025). THE ASIAN POLICY OF THE USA AFTER 2021 AND THE ISLAMIC EMIRATE OF AFGHANISTAN RESTORATION. Вісник: Міжнародні відносини, 60(1), 43–49. https://doi.org/10.17721/1728-2292.2025/1-60/43-49

В с т у п . Актуальність проблеми зумовлена реставрацією режиму "Талібан" після виведення американських військ з Афганістану та набуттям цієї країни невизначеного статусу на міжнародній арені у зв'язку з невизнанням більшістю світової спільноти цього режиму як легітимного. Метою статті є розгляд ролі Талібану як елементу, що пов'язаний із формуванням Вашингтоном своєї політики щодо Азії та захистом національних інтересів США.
М е т о д и . Під час дослідження використано історичний метод для роботи з бекграундом ситуації навколо азійської політики США і застосовано методи аналізу та синтезу, а також метод дедукції для виокремлення проблемних питань у цій політиці.
Р е з у л ь т а т и . Встановлено, що Афганістан являв собою зону інтересів США в Азії з початку ХХ ст. та набув особливої ваги за часів "великої гри" проти СРСР. Після оголошення Дж. В. Бушем "війни з тероризмом" на початку ХХІ ст. відбулося перше повалення режиму Талібану, встановленого в 1990-ті рр. уперше. Після виведення американських військ з Афганістану в 2021 р. рух Талібану відновив свою владу в країні за короткий проміжок часу. Конгрес США ініціював ретельний аудит 20-річної присутності військ в Афганістані для з'ясування причин настільки стрімкого падіння "демократичного" афганського уряду, а також з метою перегляду зовнішньої політики США щодо регіону. Звичайно, важливим фактором впливу на цю політику є реставрація Талібану після 20-річного розквартирування військ США в країні для підтримання порядку і стабільності та розуміння специфіки того, як цей режим працює і чого прагне. Режим Талібан являє собою складне поєднання релігійного фундаменталізму та політико-економічних інтересів окремих функціонерів руху, що додає йому непередбачуваності для зовнішньої взаємодії. У ході розробки подальших кроків розвитку політики США щодо регіону в цілому необхідно зважати не лише не такий неоднозначний фактор регіональної динаміки, а й на діяльність та інтереси Пакистану та Китаю і формувати комплекс зовнішньополітичних заходів в Азії з огляду на двосторонні відносини з цими країнами. Для розробки регіональної політики слід звернути увагу і на прорахунки, пов'язані з висуванням вимог до Афганістану на початку ХХІ ст. у питанні формування інклюзивного уряду, внутрішньої військової підготовки тощо.
В и с н о в к и . Визначено, що важливим складником невдачі політики США щодо Афганістану став доволі однобокий підхід до виставлення критеріїв побудови стабільної державної та військової системи в країні, який ґрунтувався здебільшого на "західних" уявленнях про військову ієрархію та пріоритети внутрішньої політики держави й те, як вона має функціонувати. Крім того, приділення недостатньої уваги локальним суспільним контекстам та відсутність чіткого довгострокового плану щодо Афганістану також деструктивно позначилися на підході американських адміністрацій і вплинуло на хаотичність та стрімкість подій, що розгорнулися в 2021 р. Зважаючи на ці прорахунки та інтереси регіональних гравців і відносини з ними, Вашингтону необхідно здійснити "роботу над помилками" для напрацювання подальшого курсу щодо Азії в цілому.