ПРОБЛЕМА ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЙ НА ШЛЯХУ УКРАЇНИ ДО НАТО
Тип публікації :
Стаття
Дата випуску :
31 грудня 2025 р.
Автор(и) :
ДОРОШКО, Микола
ЧЕБАН, Ірина
Мова основного тексту :
Ukrainian
eKNUTSHIR URL :
Журнал :
Том :
61
Випуск :
2
ISSN :
1728-2292
Початкова сторінка :
7
Кінцева сторінка :
11
Цитування :
[APA 7] ДОРОШКО, М., & ЧЕБАН, І. (2025). ПРОБЛЕМА ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЙ НА ШЛЯХУ УКРАЇНИ ДО НАТО. Вісник: Міжнародні відносини, 61(2), 7–11. https://doi.org/10.17721/1728-2292.2025/2-61/7-11
[ДСТУ] ДОРОШКО М., ЧЕБАН І. ПРОБЛЕМА ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЙ НА ШЛЯХУ УКРАЇНИ ДО НАТО. Вісник: Міжнародні відносини. 2025. Т. 61, № 2. С. 7—11. DOI: 10.17721/1728-2292.2025/2-61/7-11 (дата звернення: 25.07.2026).
В с т у п. У статті розглядається одна з ключових проблем, що стоять перед Україною на шляху до вступу в НАТО, – наявність тимчасово окупованих територій. Актуальність теми обумовлена тим, що територіальні конфлікти є серйозним викликом для євроатлантичної інтеграції.
М е т о д и. У дослідженні використано порівняльно-історичний, аналітичний та нормативно-правовий методи. Проаналізовано офіційні документи НАТО, міжнародно-правову базу, позиції політичних лідерів та експертів, а також прецеденти вступу інших країн із невирішеними територіальними конфліктами.
Р е з у л ь т а т и. Дослідження показало, що Альянс у минулому допускав членство країн із територіальними суперечками (наприклад, ФРН, Естонія, Хорватія), що дає підстави для формування нових підходів до вступу України. Обґрунтовано два основні сценарії: так звану “західнонімецьку модель”, за якою членство держави в НАТО охоплює лише неокуповані території, а також процедуру внесення змін до статті 6 Північноатлантичного договору. Кожен із них має як потенційні вигоди, так і значні ризики для суверенітету, національної безпеки та єдності українського суспільства.
В и с н о в к и. Україна має продовжувати активну інтеграцію з НАТО, водночас наполягаючи на визнанні всієї своєї території в межах міжнародно визнаних кордонів. Ухвалення тимчасових рішень не має суперечити довгостроковій меті – повній деокупації території Української держави. Вступ до Альянсу є не лише елементом оборонної стратегії, але й засобом гарантування стабільності в Європі.
М е т о д и. У дослідженні використано порівняльно-історичний, аналітичний та нормативно-правовий методи. Проаналізовано офіційні документи НАТО, міжнародно-правову базу, позиції політичних лідерів та експертів, а також прецеденти вступу інших країн із невирішеними територіальними конфліктами.
Р е з у л ь т а т и. Дослідження показало, що Альянс у минулому допускав членство країн із територіальними суперечками (наприклад, ФРН, Естонія, Хорватія), що дає підстави для формування нових підходів до вступу України. Обґрунтовано два основні сценарії: так звану “західнонімецьку модель”, за якою членство держави в НАТО охоплює лише неокуповані території, а також процедуру внесення змін до статті 6 Північноатлантичного договору. Кожен із них має як потенційні вигоди, так і значні ризики для суверенітету, національної безпеки та єдності українського суспільства.
В и с н о в к и. Україна має продовжувати активну інтеграцію з НАТО, водночас наполягаючи на визнанні всієї своєї території в межах міжнародно визнаних кордонів. Ухвалення тимчасових рішень не має суперечити довгостроковій меті – повній деокупації території Української держави. Вступ до Альянсу є не лише елементом оборонної стратегії, але й засобом гарантування стабільності в Європі.
Файл(и) :![Ескіз]()
Вантажиться...
Формат :
Adobe PDF
Розмір :
318.71 KB
Контрольна сума :
(MD5):5dd4b9a6830952373ae552fdf7e24cc6