Стратегії дискурсивного конструювання образу української мови у ЗМІ (на матеріалах документального фільму «Соловей співає. Доки голос має» та його коментарів)

Гао Цзінси. Стратегії дискурсивного конструювання образу української мови у ЗМІ (на матеріалах документального фільму «Соловейспіває. Доки голос має» та його коментарів) : дис. ... 035 Філологія. Київ, 2025. 293 с.

Гао Цзінси. Стратегії дискурсивного конструювання образу української мови у ЗМІ (на матеріалах документального фільму «Соловей співає. Доки голос має» та його коментарів). – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 035 «Філологія». Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2025.
Мова – головний символ держави, чинник формування і засіб вияву національної ідентичності індивіда. Основне завдання демократичної держави є захист національних інтересів, створення безпечного культурного і мовного середовища громадян, що сприятиме розвитку особистості, реалізації її інтелектуального і творчого потенціалу, а відтак – поступу всього суспільства. Питання збереження кордонів для України сьогодні є вкрай актуальним: мова йде не лише про кордони політичні, територіальні, економічні, а й про нагальну потребу відстоювання кордонів мовних, інформаційних, культурних.
Мовне питання в Україні в сучасних політичних умовах суголосне з питанням збереження національної ідентичності, з питанням збереження держави. Дослідження мовного питання, як правило, обмежується статичним аспектом, таким як мовні особливості та риторичні стратегії, в той час як динамічні, ієрархічні та системні аспекти конструювання значень в навколомовному дискурсі недостатньо вивчені. Тому це дослідження має на меті послідовно розглянути питання генезису та застосування загальних стратегій у дискурсі конструювання образу української мови на основі вивчення одиничної ситуації у рамках когнітивно-критичного дискурс-аналізу.
Образ мови визначено як певний суб'єктивний образ того, що мова як об'єкт існує у сприйнятті чи пам’яті людей. Конструювання мовного образу окреслено як операцію для об’єктивації, інтерналізації та екстерналізації різних підобразів мови, таких як онтологічний образ мови, образ країни-носія мови, та образ користувача мови. На основі такого дослідницького ракурсу здійснено системний аналіз базових когнітивних механізмів продукування дискурсу конструювання образу мови, ґрунтуючись на таких когнітивно-лінгвістичних теоріях, як теорія патернів динаміки сил, теорія ідеалізованої когнітивної моделі, теорія метафори, теорія фігури / фону, теорія когнітивної точки відліку, теорія фреймів.
Ґрунтуючись на визначенні дискурсивної стратегії як більш-менш точного і свідомого плану практик (включаючи дискурсивні практики), прийнятого для досягнення певної соціальної, політичної, психологічної або лінгвістичної мети, у дослідженні виявлено універсальні когнітивні механізми, що стоять за проєктуванням дискурсивних стратегій у дискурсі конструювання образу української мови: трирівневий складний висхідний когнітивний процес, що проходить від когнітивної до дискурсивної моделі, а потім до дискурсивних стратегій.
Згідно з основною теоретичною гіпотезою когнітивної лінгвістики, що значення виникає внаслідок взаємодії людського тіла та навколишнього середовища, основним джерелом значення дискурсу конструювання образу української мови визначено досвід, отриманий у взаємодії української мови з міжнародним та внутрішнім середовищем. Оскільки українська мова деякими суб’єктами конструюється як мова, що має абсолютний статус в Україні, а в зовнішньому та національному середовищі існують інші суб’єкти, що виступаючи проти цього, взаємодія між цими суб’єктами і міжнародно- внутрішнім політичним середовищем є силовою взаємодією. Тому базовою когнітивною моделлю визначено патерни динаміки сил.
Зважаючи на те, що найважливішим елементом патернів динаміки сил є взаємодія суб’єкта та об’єкта, то суб’єкти та об’єкти, яких стосується дискурс конструювання образу мови, можна поділити на мови, країни-носіїв мов та користувачів мов. Тому дискурсивна модель, що лежить в основі конструювання образу української мови, визначена як формат або шаблон, який дотримує конструювання значення емпіричного досвіду взаємодії суб’єктів і об’єктів. Вона включає три основні аспекти: конструювання онтологічного образу мови, конструювання образу країни-носія мови та конструювання образу користувача мови.
Дискурсивні стратегії є інструментами дискурсивної практики, які концептуалізатор обирає для досягнення своїх комунікативних цілей на конкретному рівні дискурсивної практики. Таким чином, дискурсивні стратегії неминуче підпорядковуються обмеженням когнітивної та дискурсивної моделей. Тому в цьому дослідженні визначено типи дискурсу в конкретних випадках конструювання образу мови, проаналізовано особливості когнітивних і дискурсивних моделей різних типів дискурсу залежно від жанру та змісту, а також розрізнено та роз’яснено стратегії, що застосовуються до різних суб’єктів / об’єктів у різних типах дискурсу згідно з відповідними когнітивними й дискурсивними моделями.
У нашому випадку аудіовізуальний текст, що є вихідним текстом, окреслений як переформувальний дискурс. Когнітивну модель переформувального дискурсу визначено як стабільну модель динаміки сил, де основний антагоніст подається як мовець, який підтримує те, про що говориться в мітах (далі – мітомовець), а агоніст — мовець, який виступає проти того, про що говориться в мітах (далі – антимітомовець).
Дискурсивну модель переформувального дискурсу ідентифіковано як суб'єктивізаційну інтерактивну дискурсивну модель. Через цю модель продуцент переформувального дискурсу з позиції української мови здійснює пряме представлення образів української мови, України та україномовців, а також їх взаємодії з іншими мовами, державами та носіями мов, здійснюючи деконструкцію легітимності, обґрунтованості та справедливості мітів та мітомовців.
Визначено основні стратегії та їхні цілі в переформувальному дискурсі: стратегія «категоризація антагоніста» → підкреслювати маніпулятивні характеристики мітомовців, стратегія «категоризація агоніста» → культурні характеристики антимітомовців, стратегія «фокусування антагоніста» → дії мітомовців та їхні негативні наслідки, стратегія «фокусування агоніста» → обґрунтованість висловлювань антимітомовців, стратегія «негативна когнітивна точка відліку» → негативні наслідки дій мітомовців, стратегія «позитивна когнітивна точка відліку» → обґрунтованість дій антимітомовців та їхні позитивні наслідки.
Коментарі до аудіовізуального тексту, що були здійснені до початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, означено як пробуджений дискурс. Когнітивна модель пробудженого дискурсу була ідентифікована як модель динаміки сил зі змінами в стані зіткнення. Основний антагоніст був ідентифікований як україномовець, агоніст – мітомовець, а зовнішня сила – Фільм.
Дискурсивну модель у пробудженому дискурсі окреслено як зовнішньо- спричинену дискурсивну модель. Її конструювання образу мови включає два аспекти: спільне конструювання, що реалізується через похвалу та обговорення сюжету фільму «Соловей співає. Доки голос має», та конструювання, що досягається через мовлення про зміну стану на когнітивному та дійовому рівнях, як наслідок поширених протистоянь чи конфліктів.
Основні стратегії та їхні цілі в пробудженому дискурсі було визначено як: стратегія «фреймування зовнішньої сили» → підкреслювати спонукальну силу Фільму, стратегія «фреймування антагоніста» → зміни стану україномовців, стратегія «фокусування на зовнішній силі» → причини зміни стану україномовців, стратегія «фокусування на антагоністі» → причини дій україномовців та їхні наслідки.
Коментарі до аудіовізуального тексту, що були здійснені після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, визначено як конфронтуючий дискурс, когнітивна модель якого була окреслена як модель динаміки сил зі змінами в стані зіткнення. Основний антагоніст був ідентифікований як україномовець, агоніст - мітомовець, а зовнішня сила - Фільм.
Дискурсиву модель в конфронтуючому дискурсі визначено як зовнішньо- спричинену дискурсивну модель. Її конструювання образу мови включає два аспекти: спільне конструювання, що реалізується через похвалу та обговорення сюжету фільму «Соловей співає. Доки голос має», та конструювання, що відбувається через висловлення сильної протидії між носіями мовних підобразів.
Були запропоновані основні стратегії та окреслені їхні цілі в конфронтуючому дискурсі: стратегія «фреймування зовнішньої сили» → підкреслювати спонукальну силу Фільму, стратегія «фреймування антагоніста» → опірні характеристики україномовців, стратегія «фреймування агоніста» → негативні характеристики мітомовців, стратегія «фокусування на зовнішній силі» → спонукальну силу Фільму, стратегія «фокусування на антагоністі» → причини дій україномовців та їхні наслідки.
Теоретична новизна дослідження полягає в тому, що запропоновано ієрархічну когнітивну модель пояснення когнітивного механізму продукування дискурсу конструювання образу української мови. Згідно з цією моделлю, продукування дискурсу конструювання образу української мови розглядається як трирівневий складний висхідний когнітивний процес: когнітивна модель на несвідомих рівнях людської концептуальної системи впливає на область продукування дискурсу, формуючи дискурсивну модель, яка визначає дискурсивні стратегії, а дискурсивні стратегії визначають, що саме має бути виділено продуцентом дискурсу.
Цінність цієї праці полягає у системному визначенні концепту «конструювання образу мови» та моделі пояснення когнітивного механізму продукування дискурсу конструювання образу української мови, що, у свою чергу, надає нові ідеї та підходи для дискурсивного дослідження мовної проблеми в Україні, а також сприяє подальшому розвитку методології дослідження дискурсивних стратегій.