Вплив змін природних умов на розквіт і занепад землеробської Сабатинівської культури пізньої бронзи на півдні України

Gerasimenko, N. (2019). Palaeoenvironmental Factors Influencing the Rise and the Collapse of the Sabatynivka Farming Culture in Southern Ukraine. Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Geography, 2(75), 5–10. https://doi.org/10.17721/1728-2721.2019.75.1

На основі результатів палінологічного аналізу розрізу поселення Сабатинівської культури Новокиївка, розташованого у сухостеповій підзоні між пониззям Дніпра та Азовським морем, показано, що час існування цієї культури із небувалим злетом хліборобства у степу (14-12 ст. до н. е.) відзначався різким зростанням зволоження. Воно призвело до зміни сухого полиново-злакового степу, який існував тут на межі середньої і пізньої бронзи, різнотравно-злаковим степом, розширенням лісового масиву Олешшя, у якому стало можливим зростання мезофільних порід (грабу, в’язу, дубу, липи, ліщини). Індикаторами розвитку землеробства на поселенні є паліноморфи куль­турних злаків та їхніх супутників (волошки синьої, березкових) у відкладах поселення. Виконані раніше палінологічні і палеопедологічні дослідження розрізів поселень доби пізньої бронзи (15-13 ст. до н. е.) на південному сході України відображають зсув рослинності лісо­степової зони і північно-степовоїпідзони на південь, розвиток у ґрунтах басейну р. Сіверський Донець елювіально-ілювіальних процесів, а у ґрунтах Приазов’я – посилення глинного вивітрювання. Клімат цього часу був значно вологішим від сучасного і особливо від посуш­ливого клімату попередньої фази, коли відбувалося інтенсивне розтріскування ґрунтів, а гумусонакопичення у них було настільки пос­лабленим, що на схилах утворювалися лесоподібні відклади. Занепад Сабатинівської культури на поселенні Новокиївка був зумовлений новою фазою ксерофітизації степової рослинності, що розпочалася на півдні України у 12-11 ст. до н. е. і кульмінувала у 10-8 ст. до н. е. Різнотравно-злакові степи із багатим складом трав змінили полиново-злакові асоціації; поширення галофіту лоху сріблястого відобра­жало засолення ґрунтів. Тодішнє населення було не в змозі підтримувати осіле землеробство, і лише тимчасові стоянки скотарів існу­вали у південному степу впродовж найбільш посушливішої фази кінця епохи пізньої бронзи. Криза Сабатинівської культури була зумов­лена не виснаженням природних ресурсів, а кліматичними чинниками, на що вказує зникнення мезофільних порід із лісів Олешшя, засо­лення і розтріскування ґрунтів, їхнє збіднення на гумус, і – головне – повсюдне виявлення фази різкої аридизації клімату у кінці епохи пізньої бронзи і у степах півдня Східної Європи, і у Середземномор’ї та на Близькому Сході. Вивчення впливу змін природного середовища (особливо різких, екстремальних і короткотривалих) на господарчу адаптацію давніх спільнот і міграційні процеси є основою розробки вірогідних сценаріїв майбутніх станів системи “природне середовище – людина”, що є актуальним на сучасному етапі глобальних змін.