Алюзія як інструмент впливу на аудиторію: маніпулятивний потенціал у медіанаративі фільму «Супермен»

Фостяк, Я. (2025). Allusion as a Strategy of Audience Influence: the Manipulative Potential of Media Narrative in the Film “Superman”. Scientific Notes of the Institute of Journalism, 87(2), 124–135. https://doi.org/10.17721/2522-1272.2025.87.10

У сучасному соціокомунікаційному середовищі соціальні мережі сприяють поляризації суспільних настроїв та створенню інформаційних бульбашок, ускладнюючи поширення фактичної інформації. На противагу цьому, художні твори, особливо кінофільми-блокбастери, здатні охопити масову аудиторію з різними поглядами, віковими рамками, рівнем освіти та політичною позицією. Кіноіндустрія має змогу пропонувати великій кількості людей конкретні наративи, що неодноразово успішно використовувалося для впливу на громадську думку. У статті досліджено маніпулятивний потенціал алюзії як наративної техніки в художньому кіно на прикладі фільму «Супермен» (2025). Алюзія розглядається як стилістичний засіб, що апелює до загальновідомих історичних, культурних або політичних явищ, створюючи додаткові смислові рівні, які не демонструються прямо. У статті доведено, що такі натяки можуть виконувати функцію прихованого впливу на емоційний стан глядачів та формування громадської думки, навіть у рамках вигаданого наративу. Метою дослідження є виявлення способів, у які алюзії залучаються до створення емоційної взаємодії з аудиторією та посилення ідеологічного навантаження медіанаративу. Методологічна база включає контент-аналіз, критичний дискурс-аналіз та елементи когнітивної лінгвістики для розшифрування алюзивних кодів і розуміння їхньої ролі у структурі фільму. Окрема увага приділяється темам імміграції, війни, цифрової безпеки, ксенофобії та ролі журналістики, що актуалізуються за допомогою інтертекстуальних відсилань, символів та візуальних метафор. Результати дослідження демонструють, що алюзії здатні підсилювати емоційний вплив, активізуючи досвід глядача і водночас формуючи бажані соціальні чи політичні установки. Незважаючи на вигаданий характер сюжету, алюзивні елементи створюють ефект впізнаваності та довіри. Стаття наголошує на необхідності критичного осмислення алюзій у сучасному медіапросторі як потенційного інструменту маніпуляції.