Публічно-приватне партнерство як механізм розвитку загальної середньої освіти в Україні

Дисертаційна робота присвячена актуальній науковій проблемі обґрунтування теоретичних засад та розробки пропозицій публічно-приватного партнерства у сфері загальної середньої. У дисертації комплексно розв’язано прикладну наукову проблему теоретичного обґрунтування засад публічно-приватного партнерства у сфері загальної середньої задля вироблення практичних рекомендацій.
У першому розділі «Теоретико-концептуальні основи публічно-приватного партнерства у сфері загальної середньої освіти» досліджено, що поняття «державно-приватне партнерство» не тотожне поняттю «публічно-приватне партнерство», оскільки відрізняється за змістом, формою та колом партнерів. У науці державного управління у терміні «публічний» часто поєднуються «державний», «муніципальний», «самоврядний», а за Конституцією України органи державної влади та органи місцевого самоврядування представляють дві різні гілки публічної̈ влади. Сам термін «державно-приватне партнерство» як запозичена світова практика у перекладі з терміну «публічно-приватне партнерство» значно звужує його застосування та обмежує його використання у нормативно-правових актах. У межах публічно-приватного партнерства в якості публічних партнерів виступають не лише органи державної влади, а й органи місцевого самоврядування, потужні громадські організації та благодійні фонди. Тому запропоновано у межах існуючої нормативно-правової бази, формуючи освітню політику, вважати «державно-приватне партнерство», «державно-громадське партнерство», «державно-громадське управління» концептуальними аспектами комплексного поняття «публічно-приватне партнерство», а заходи щодо практичного їх впровадження на рівні загальної середньої освіти синхронізувати для підвищення ефективності та спроможності освітньої галузі.
Виявлено основні проблеми загальної середньої освіти, які потребують пошуків вирішення: освітня нерівність за міжпоселенською ознакою; неефективні освітні мережі на регіональному рівні (значні витрати на навчання малої кількості учнів); недостатньо підготовлені вчителі для змін у загальній середній освіті; реформа НУШ, яка відстає від календаря впровадження; застаріла освітня інфраструктура, недостатня кількість ЗЗСО у великих містах; велика кількість шкіл зруйнована та пошкоджена після повномасштабного вторгнення Російської федерації; безпека в школах під час війни; значні освітні втрати в учнів через війну; значні освітні розриви в учнів, які вимушені були емігрувати через війну; значний рівень психоемоційного виснаження учнів та вчителів; навчання на тимчасово окупованих територіях; неможливість проведення ЗНО та якісної процедури вступу до ВНЗ через війну.
У другому розділі «Сучасний стан функціонування публічно-приватного партнерства у сфері загальної середньої освіти в Україні та світі» обґрунтовано завдяки виявленим прецедентам співпраці держави, органів місцевого самоврядування, громадських організацій, благодійних фондів та бізнесу необхідність подальшої розробки нормативно-правової бази для підтримки та розвитку загальної середньої освіти в межах механізму імплементації нової освітньої політики. Потребують внесення зміни до ЗУ «Про державно-приватне партнерство», у якому важливо розширити поняття ДПП на освітню галузь. Важлива подальша розробка підзаконних актів ЗУ «Про освіту» та ЗУ «Про повну загальну середню освіту», оскільки поняття «державно-приватне партнерство», «державно-громадське партнерство», «державно-громадське управління» зазначені як засади, але досі застосовуються на практиці у дуже обмеженому вигляді через відсутність належної нормативно-правової бази.
Виявлено, що у Законі України «Про державно-приватне партнерство» у статті 4. Сфери застосування державно-приватного партнерства у пункті 1 згадується, що ДПП може зокрема реалізовуватися у наданні освітніх послуг, проте подальше розшифрування відсутнє, а, отже, ніякі інструменти для застосування ДПП у освітній галузі не надаються. У Законі України «Про освіту» у статті 6.Засади державної політики у сфері освіти та принципи освітньої діяльності у пункті 1 йдеться про державно-громадське управління, державно-громадське партнерство та державно-приватне партнерство як одні із засад державної політики у сфері освіти та принципів освітньої діяльності. У описі функціонування ДПП, зокрема у пункті 6, забороняється передача приватним партнерам в оренду, в концесію, в оперативне управління тощо рухомого та/або нерухомого державного та/або комунального майна, у тому числі земельних ділянок, що може бути перешкодою для окремих типів ДПП у сфері освіти і потребує подальшого дослідження. У ЗУ «Про повну загальну середню освіту» введене та розтлумачене поняття «корпоративний навчальний заклад», проте немає подальшої нормативно-правової підтримки щодо практичного запровадження закладів такого типу. Важливо зауважити, що подальшого розшифрування державно-громадського партнерства у законі немає. З’ясовано, що недостатньо розроблена нормативно-правова база значно звужує можливості застосування ППП в Україні як механізму розвитку ЗСО.
Узагальнено та систематизовано світовий досвід щодо застосування ППП у сфері загальної середньої освіти. Найпоширеніші приклади ППП у ЗСО у світі: благодійні ініціативи приватного сектору; ініціативи шкільного управління, згідно з якими органи освіти безпосередньо укладають контракти з приватними постачальниками на управління державними школами або управління певними аспектами діяльності державних шкіл. Хоча ці школи знаходяться в приватному управлінні, вони залишаються у державній власності та фінансуються державою; ініціативи державних закупівель, згідно з якими уряд укладає контракти з приватними школами здійснювати освіту за державний кошт; ваучерні та подібні до ваучерів ініціативи (субсидії), згідно з якими уряд фінансує учнів для відвідування приватних шкіл; партнери з приватного сектору надають готівку, а також ресурси в натуральній формі для доповнення державного фінансування державних шкіл; ініціативи щодо розвитку шкільного потенціалу, в рамках яких партнери з приватного сектору забезпечують програми підготовки вчителів та покращення навчальних планів; шкільні інфраструктурні ініціативи, згідно з якими партнери з приватного сектору проектують, фінансують, будують та експлуатують інфраструктуру державних шкіл за довгостроковими контрактами з урядом.
У третьому розділі «Напрями вдосконалення публічно-приватного партнерства як механізму розвитку сфери загальної середньої освіти в Україні» запропоновано загальні засади Національної концепції ППП у ЗСО, розроблено Модель розвитку інституційних основ для реалізації ППП у загальній середній освіті та описано засади Національної платформи ППП у ЗСО. Виходячи з проаналізованого та систематизованого зарубіжного досвіду, аналізу стану ЗСО в Україні та перспектив подальшого впровадження проєктів ППП у освітню галузь у межах дисертаційного дослідження запропоновано спрямувати подальший науковий пошук та законотворчу діяльність до формування Національної концепції ППП у ЗСО. Для розробки основних положень Концепції у межах дисертації рекомендовано орієнтуватися на можливі цілі Уряду: вчасне завершення проєктів та дотримання визначеного бюджету – договори ППП можуть включати певні державні стимули, котрі мотивуватимуть приватних партнерів вкладатися у визначені терміни та пропонувати подальші взаємовигідні умови співпраці (наприклад, передача приватному партнеру інфраструктурних проєктів у обслуговування, у якому вчасно завершене будівництво обумовить надходження доходів наступного етапу співпраці). До таких проєктів можуть належати будівництво освітньої інфраструктури – шкіл, спортивних комплексів, навчальних лабораторій тощо; підвищення ефективності ринку через оптимальний розподіл ризиків; вирішення проблеми ширшого покриття послуг для більшої кількості користувачів – до прикладу створення корпоративних навчальних закладів збільшить кількість місць у навчальних закладах для учнів, які мають конституційне право на повну загальну середню освіту; раціональний розподіл ресурсів та формування спроможної освітньої мережі; прозорі умови ППП через чітку законодавчу та нормативну базу збільшать місцеві і міжнародні інвестиції; створення додаткових умов монетизації в галузі – експлуатація комунального і державного майна для здійснення господарської діяльності з надання освітніх послуг дозволить отримувати додаткові доходи у вигляді оренди, а також зниження вартості навчання учнів, що навчаються у закладах на основі проєктів ППП; підвищення якості освітніх послуг ЗСО, що у свою чергу стимулюватиме зміни як у дошкільній, так і вищій освіті; спільні проєкти ППП зменшать витрати на технічне обслуговування; спільні проєкти ППП – джерело інновацій у ЗСО; регульована конкуренція закладів загальної середньої освіти різних форм власності може бути рушійним чинником розвитку сфери загалом; проєкти ППП як пілоти для апробації нових підходів щодо навчальної складової ЗЗСО та операційної діяльності закладів.
Підкреслена важливість чіткого розподілу ролі публічних та приватних партнерів. Прийнято наступні функції публічного партнера: ідентифікація, оцінка та пріоритезація вирішення проблем ЗСО та вибір проєктів ППП; встановлення завдань, цілей та показників досягнення результатів проєктів ППП; підзвітність на регіональному та національному рівнях; моніторинг якості виконання проєктів ППП у межах контрактів; визначення додаткової цінності проєктів ППП у ЗСО. Для приватного партнера у межах концепції можуть бути визначені наступні функції: дотримання технічних вимог, забезпечення фінансової спроможності у процесі реалізації проєктів ППП; формування пропозиції з оптимальним розподілом ризиків і співвідношення ціни та якості; обмін досвідом з державним сектором для розбудови інституційної спроможності; обґрунтування додаткової цінності проєктів ППП у ЗСО.
У межах дисертаційного дослідження також вироблено пріоритетні напрями застосування ППП у загальній середній освіті в Україні: оновлення змісту освіти (у співпраці з представниками сучасного ринку професій та
роботодавцями для реалізації актуальної програми з профорієнтації (soft skills та ін.), акцент на україноцентричні предмети (історія України, географія України та ін.), осучаснення навчальних програм відповідно до актуальних досягнень науки та технологій, практичного застосування наукових знань у повсякденному житті; підвищення кваліфікації вчителів; створення та облаштування освітнього середовища (дизайн, архітектурні рішення, меблі та ін.); інклюзивна освіта; розвиток і формування ефективної освітньої мережі; подолання освітніх втрат та освітніх розривів в учнів; відновлення та відбудова шкільної інфраструктури.

Ключові слова: публічно-приватне партнерство, державно-приватне партнерство, державно-громадське управління, освітня політика, бізнес, органи місцевого самоврядування, децентралізація, регіональний розвиток, міжнародна допомога, інвестиції, управління загальною середньою освітою, реформа загальної середньої освіти Нова українська школа, сталий розвиток.

The dissertation is dedicated to the actual scientific problem of substantiating the theoretical foundations and developing of proposals for public-private partnership in the field of general secondary education. The dissertation comprehensively solves the applied scientific problem of the theoretical substantiation of the principles of public-private partnership in the field of general secondary education in order to develop practical recommendations.
It has been found that the concept of "public-private partnership" is not translated correctly into the Ukrainian scientific language. This translation significantly narrows the circle of partners within the scope of such cooperation. In the science of public administration, the term "public" is often associated with the notions of "state", "municipal", and "self-governing", but according to the Constitution of Ukraine, state authorities and local self-government bodies represent two different branches of state authorities. Within the framework of public-private partnership, state partners are not only state authorities but also local self-government bodies, powerful public organizations, and charitable foundations. Measures concerning the practical implementation of public-private partnership projects at the level of general secondary education should be synchronized to improve the efficiency and capacity of the educational sector.
The thesis substantiates the need for further development of the legal framework for the support and development of general secondary education within the framework of the implementation mechanism of the new educational policy due to the identified precedents of cooperation between the state, local self-government bodies, public organizations, charitable foundations, and business. There are necessary amendments to the Law "On Public-Private Partnership" in which it is important to expand the concept of PPP to the education sector.
It was found that the Law of Ukraine "On Public-Private Partnership" in Article 4. Scope of Public-Private Partnership, in Clause 1 PPP is referred to as something that can be implemented in particular in the provision of educational services, but there is no further interpretation, and therefore no tools for implementation of PPP in the educational sector are provided. In the description of PPP functioning, in particular in Clause 6, it is prohibited to transfer to private partners for lease, concession, or operational management, etc. movable and/or immovable state and/or communal property, including land plots, which can be an obstacle for certain types of PPP in the field of education and needs further research.
The thesis summarizes and systematizes the global experience in the implementation of PPP in the field of general secondary education. The most common examples of PPPs in secondary education in the world are charitable initiatives of the private sector; school management initiatives, whereby education authorities contract directly with private providers to manage public schools or to manage certain aspects of public school operations. Although these schools are privately managed, they remain publicly owned and funded; public procurement initiatives, under which the government contracts with private schools to provide education at public expense; voucher and voucher-like initiatives (subsidies), according to which the government finances students to attend private schools; private sector partners provide cash as well as in-kind resources to supplement public funding for public schools; school capacity building initiatives in which private sector partners provide teacher training programs and curriculum improvement; school infrastructure initiatives, whereby private sector partners design, finance, build and operate public school infrastructure under long-term contracts with the government.
The thesis proposes general principles of the National Concept of PPP in secondary education, the Development Model of Institutional Foundations for the implementation of PPP in general secondary education, and describes the principles of the National Platform of PPP in secondary education. Based on the analysis and systematization of foreign experience, analysis of the state of PPP in Ukraine, and prospects for the further implementation of PPP projects in the educational sector, it is proposed to aim further scientific research and legislative activity on the formation of the National Concept of PPP in secondary education.
It is recommended to focus on the possible goals of the Government: timely completion of projects and compliance with the specified budget – PPP contracts may include certain government incentives that will motivate private partners to invest in the specified terms and offer further mutually beneficial requirements for cooperation (for example, the transfer of infrastructure projects to a private partner for maintenance, in which the timely completion of construction will determine the income on the next stage of cooperation); increasing market efficiency through optimal risk distribution; solving the problem of wider coverage of services for a larger number of users – for example, creation of corporate educational institutions will increase the number of places in educational institutions for students who have the constitutional right to a complete general secondary education; rational distribution of resources and development of an effective educational network; transparent PPP conditions through a clear legislative and regulatory framework will increase local and international investments; creation of additional conditions for monetization in the industry
– the use of communal and state property to implement economic activities for the provision of educational services will allow receiving of additional income in the form of rent, as well as reducing the cost of education for students studying in institutions based on PPP projects; improving the quality of educational services of secondary education, which in turn will stimulate changes in both preschool and higher education; joint PPP projects will reduce maintenance costs; joint PPP projects are a source of innovation in the field of industrial development; regulated competition of general secondary education institutions of various forms of ownership can be a driving factor in the development of the field in general; PPP projects will serve as pilots for probation of new approaches to the educational component of the educational system and operational activities of institutions.
The thesis emphasizes the importance of a clear division of the role of public and private partners. The following functions of a public partner are: identification, evaluation, and prioritization for solving of problems in general secondary education, and selection of PPP projects; setting of tasks, goals, and indicators of achieving the results of PPP projects; accountability at the regional and national levels; monitoring the quality of implementation of PPP projects within contracts; determining the added value of PPP projects in general secondary education. The following functions can be defined for a private partner within the scope of the concept: compliance with technical requirements, ensuring financial capacity in the process of implementation of PPP projects; formation of an offer with optimal risk distribution and price-quality ratio; exchange of experience with the public sector to build institutional capacity; substantiating the additional value of PPP projects in general secondary education.
There were also developed within the scope of the dissertation research, the priority directions of the application of PPP in general secondary education in Ukraine: updating of the content of education (in cooperation with representatives of the modern market of professions and employers to implement a relevant career guidance program (soft skills, etc.), emphasis on Ukrainian-centric subjects (history of Ukraine, geography of Ukraine, etc.), modernization of educational programs consistent with the current achievements in science and technology, practical application of scientific knowledge in everyday life; improvement of teachers' qualifications; creation and arrangement of an educational environment (design, architectural solutions, furniture, etc.); inclusive education, development and formation of an effective educational network, overcoming educational losses and educational gaps among students, restoration and reconstruction of school infrastructure.

Keywords: public-private partnership, educational policy, business, local self-government bodies, decentralization, regional development, local economic development, international technical assistance, investments, reform of the public administration system, sustainable development.

Дьоміна І. О. Публічно-приватне партнерство як механізм розвитку загальної середньої освіти в Україні : дис. ... д-ра філос. : 281 Публічне управління та адміністрування / Дьоміна Інна Олександрівна. – Київ, 2023. – 227 с.