Вплив цифрових платформ і соціальних мереж на конструювання та трансформацію гендерних ідентичностей

Сахно, А. Є. (2025). Вплив цифрових платформ і соціальних мереж на конструювання та трансформацію гендерних ідентичностей. Політологічний вісник, (98), 110–122. https://doi.org/10.17721/2415-881x.2025.98.110-122

У статті здійснено теоретичний аналіз впливу цифрових платформ і соціальних мереж на конструювання та трансформацію гендерних ідентичностей у сучасному суспільстві. На основі синтезу квір-теорії, концепції гендерної перформативності Джудіт Батлер, теорії медіатизації та постструктуралістських підходів до ідентичності розглядаються механізми, через які онлайн-середовище стає простором розширеної гендерної перформативності. Показано, що цифрова перформативність більше не обмежується тілесним повторенням, а розгортається через гібридні техно-тілесні конфігурації. Особливу увагу приділено специфіці цифрових практик самопрезентації (візуальні фільтри, множинні акаунти, текстові маркери, AR-ефекти) на платформах Instagram, TikTok та Twitter/X як технологіям створення гендерфлюїдних і небінарних ідентичностей. Розглянуто феномен «цифрового аватара» як постійної, а не епізодичної гри з гендерними кодами. Проаналізовано амбівалентність соціальних медіа: з одного боку, вони розширюють гендерний спектр і забезпечують видимість маргіналізованих ідентичностей, з іншого – сприяють новим формам нормалізації через алгоритмічну регуляцію, комерціалізацію небінарності та естетизацію «прийнятних» форм квірності. Доведено, що алгоритми рекомендацій формують «гендерні бульбашки», які одночасно посилюють і маргіналізують певні ідентичності. Окремо розглянуто роль платформного капіталізму в трансформації гендерного активізму в брендований перформанс та потенціал цифрових субкультур для опору гегемонним гендерним наративам. Розвинуто концепт «алгоритмічної цитувальності» як нового механізму дисциплінування гендеру. Теоретично обґрунтовано, що множинні профілі та «фінста» (fake Instagram) стають сучасним аналогом гетеротопій Мішеля Фуко, в яких можливе тимчасове призупинення бінарного гендерного порядку. Показано зв’язок між постгуманістичною теорією (Р. Брайдотті, К. Гейл) та можливістю кібер-гендерного гібриду, що виходить за межі антропоцентричної тілесності. Критично переосмислено поняття «автентичності» гендерної ідентичності в умовах постійної медіатизованої редагованості «я». У висновках обґрунтовано, що цифрова сфера виступає водночас емансипаторним і дисциплінарним простором, який вимагає критичного переосмислення традиційних понять автентичності, тілесності й гендерної стабільності. Підкреслено необхідність розроблення нової онтології гендеру, що враховує нелінійність, розподіленість і алгоритмічну опосередкованість сучасної ідентичності. Запропоновано напрямки подальшого теоретичного розроблення проблеми гендерної ідентичності в умовах платформізованої публічності, алгоритмічного управління видимістю та пост-людської тілесності.