Основні засади юридичного позитивізму у сучасних доктринах Великої Британії та США
Тип публікації :
Дисертація
Дата випуску :
14 травня 2026 р.
Автор(и) :
Крапивін, Євген Олексійович
Науковий(і) керівник(и)/редактор(и) :
Малишев, Борис Володимирович
Мова основного тексту :
Ukrainian
eKNUTSHIR URL :
Цитування :
[APA 7] Крапивін, Є. О. (2026). Основні засади юридичного позитивізму у сучасних доктринах Великої Британії та США [Дис. доктора філософії, Київський національний університет імені Тараса Шевченка]. eKNUTSHIR. https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/35539
[ДСТУ] Крапивін Є. О. Основні засади юридичного позитивізму у сучасних доктринах Великої Британії та США : дис. … доктора філософії : 081 Право. Київ, 2026. 217 с. URL: https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/35539 (дата звернення: 22.09.2026).
Крапивін Є.О. Основні засади юридичного позитивізму у сучасних доктринах Великої Британії та США. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 «Право» (08 – Право). Виконана в Навчально-науковому інституті права Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Київ, 2026.
У дисертації здійснено комплексний аналіз сучасних теорій англо-американського юридичного позитивізму. Актуальність досліджуваної теми зумовлена необхідністю переосмислення юридичного позитивізму в контексті його домінування в англо-американській правовій традиції, на відміну від континентальної, де він часто сприймається як застарілий через асоціації з авторитарними режимами. Автор підкреслює, що у Великій Британії та США юридичний позитивізм забезпечує верховенство права, нормативність і соціальну координацію. При цьому давно вже не відбувається його ототожнення виключно з класичною формулою Дж. Остіна – «право є наказом суверена, забезпечений санкцією». Адже ця формула відображає класичний погляд на англо-американський юридичний позитивізм, що сформувався у ХІХ ст. і є застарілою станом на сьогодні. Сучасні підходи (від Г. Гарта до С. Шапіро) враховують принципи права, уможливлюють моральну оцінку права у критичних випадках і звертаються до авторитету права як підставу підкорення людьми приписам норм права (джерело нормативності права). Всі ці поступки з одного боку уможливлюють більшу гнучкість права під час судового тлумачення, водночас розмивають чіткі межі між юридичним позитивізмом та непозитивістськими теоріями.
В дисертаційному дослідженні обґрунтовано, що в українській юридичній науці бракує системного вивчення цих ідей, що робить дослідження актуальним для запозичення в національну практику, зокрема в тлумаченні норм права Конституційним Судом України і Верховним Судом.
Метою дослідження є розкриття ключових засад сучасного англо-американського юридичного позитивізму, оцінка його критики з непозитивістських позицій (насамперед природно-правових підходів в англо-американській юридичній науці) та аналіз застосування цих ідей у судовій практиці України вищими судами, що створюють квазіпрецеденти для забезпечення стабільності правової системи.
Для досягнення мети поставлено такі завдання: проаналізувати ключові ідеї позитивістів щодо поняття права, зв’язку моралі й права, ролі державного примусу; здійснити періодизацію та класифікацію доктрин сучасного англо-американського юридичного позитивізму (інклюзивний/ексклюзивний юридичний позитивізм); обґрунтувати проблеми українських перекладів термінології та запропонувати власний тезаурус щодо найбільш оптимального перекладу понять з англійською мови (мовні аспекти враховано через авторський переклад термінів, відсутніх в українській традиції – додаток №1); ввести в науковий обіг ідеї надсучасних авторів (К. Хімма, С. Шапіро); оцінити критику з боку англо-американських непозитивістів, насамперед прихильників природно-правового типу праворозуміння (Р. Дворкін, Л. Фуллер, Дж. Фінніс, Р. Алексі); виявити ознаки юридичного позитивізму в рішеннях судів вищих інстанцій, що формують квазіпрецедент – Конституційного Суду України та Верховного Суду України.
Обʼєктом дослідження визначено англо-американський юридичний позитивізм як тип праворозуміння. Предметом – основні положення доктрин сучасних представників теорії та філософії права Великої Британії та США (Г. Гарт, Дж. Раз, К. Хімма, С. Шапіро). Методологічну основу становлять принципи наукового пізнання (об’єктивність, всебічність, достовірність). Застосовано загальнонаукові методи (аналіз, синтез, індукція, дедукція, порівняння, моделювання) та конкретно-наукові: історичний (для періодизації розвитку юридичного позитивізму); логічний (для вивчення формування наукових напрямів); порівняльний (для зіставлення різних типів праворозуміння); системний (для аналізу взаємозв’язку права з мораллю); формально-аналітичний (для формулювання положень типів праворозуміння та їх зв’язку з різними соціальними регуляторами); метод інтеграції (для виявлення цілісності права як явища); емпіричний (контент-аналіз судових рішень КСУ та ВС); формально-логічний (мисленнєвий експеримент, концептуальний аналіз як методи сучасної аналітичної філософії).
У першому розділі надано загальну характеристику доктрин англо-американського юридичного позитивізму: методологія дослідження, етапи розвитку, ідеї «класика» сучасного періоду – Г. Гарта (концепцію правила визнання та «мінімального змісту права природного в праві позитивному»), подальший поділ на інклюзивний/ексклюзивний юридичний позитивізм, ідеї Дж. Раза (концепції «авторитету права», мисленнєвий експеримент «суспільство янголів» тощо), К. Хімми (переосмислення ролі державного примусу в праві), С. Шапіро («планувальна теорія» права). Другий розділ присвячено критиці цих ідей зсередини англо-американської правової науки: критику моральної нейтральності права, поняття права, що обмежується лише соціальними фактами (домовленостями), критику державного примусу як основної підстави підкорення праву (аргументи непозитивістів). В третьому розділі проаналізовано застосування цих ідей в Україні: розглянуто тенденції тлумачення норм права вищими судами, що створюють квазіпрецеденти, а саме наведено практику Конституційного Суду України (природно-правові елементи в конституційному правосудді) та Верховного Суду (позитивізм як тип праворозуміння, що застосовується за замовчуванням, юснатуралізм у складних справах).
Загальні висновки, сформульовані автором дослідження полягають в тому, що сучасний англо-американський юридичний позитивізм задовольняє вимоги нормативності права, але критикується за моральну нейтральність. Тобто попри те, що він є домінуючим типом праворозуміння, проте в кінцевому залишку не може запобігати свавіллю влади, що унеможливлює завершення дискусії між різними типами праворозуміння, оскільки жоден з них не відповідає на всі питання, що ставить перед правом суспільство. Сучасні теорії призвели до поділу англо-американського юридичного позитивізму на інклюзивний та ексклюзивний залежно від того чи включається мораль у поняття права, проте фактично розмили межу між юридичним позитивізмом та непозитивістськими типами праворозуміння. Надсучасні теорії зосередились на окремих елементах – планувальній природі права, ролі державного примусу – проте не спромоглись сформувати якісно нові теорії, вийшовши за межі опозиції «позитивізм-непозитивізм» як це відбувається у сучасних інтегративних теоріях права.
Наукова новизна полягає в першому в Україні комплексному дослідженні сучасного англо-американського позитивізму. Вперше запропоновано його періодизацію: докласичний (Т. Гоббс, Дж. Бентам), класичний (Дж. Остін), сучасний (Г. Гарт, Дж. Раз) та надсучасний (К. Хімма, С. Шапіро) періоди; класифікацію за тезами соціальної природи права та відокремлення права від моралі; проаналізовано концепції за трьома ознаками (мораль і право, поняття права, державний примус); виділено відмінності від класичної теорії Дж. Остіна (визнання принципів права, моральної оцінки норм права у критичних випадках, розширення змісту примусу, роль авторитету тощо); проаналізовано ідеї Дж. Раза (авторитет права як підстава його нормативності); введено в наукових обіг концепції надсучасних теорій – «планувальна теорія» (С. Шапіро) та «примусова природа права» (К. Хімма); обґрунтовано невід’ємність державного примусу як визначальної категорії права; оцінено критику непозитивістів (моральність права як запобіжник від свавілля влади, наявність позанормативних джерел права, зокрема принципів, задля досягнення цілей правового регулювання тощо); запропоновано методику пошуку ознак праворозуміння в судових рішеннях; встановлено домінування позитивізму в мотивувальних частинах рішень КСУ та ВС, з елементами юснатуралізму в складних справах (hard cases).
В дисертації також удосконалено класифікацію напрямів позитивізму та їх співвідношення з непозитивістськими типами праворозуміння; розуміння філософського підґрунтя англо-американського юридичного позитивізму (генеза суверенітету, утилітаризму); вплив аналітичної філософії; відмінності правил визнання Г. Гарта та засадничої норми Г. Кельзена; критичні аргументи зсередини юридичного позитивізму (К. Хімма проти Дж. Раза) та ззовні (Р. Дворкін, Л. Фуллер, Дж. Фінніс, Р. Алексі).
Практичне значення: результати можуть використовуватися в навчальних курсах з теорії права, філософії права; для удосконалення судової практики в Україні (тлумачення норм, подолання колізій); для перекладів праць вчених англо-американської правової традиції.
Ключові слова: праворозуміння, юридичний позитивізм, позитивне право, нормативність права, правило визнання (засаднича норма), державний примус, англо-американське право, загальне право, принцип права, методологія права, судовий прецедент, правотворчість
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 «Право» (08 – Право). Виконана в Навчально-науковому інституті права Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Київ, 2026.
У дисертації здійснено комплексний аналіз сучасних теорій англо-американського юридичного позитивізму. Актуальність досліджуваної теми зумовлена необхідністю переосмислення юридичного позитивізму в контексті його домінування в англо-американській правовій традиції, на відміну від континентальної, де він часто сприймається як застарілий через асоціації з авторитарними режимами. Автор підкреслює, що у Великій Британії та США юридичний позитивізм забезпечує верховенство права, нормативність і соціальну координацію. При цьому давно вже не відбувається його ототожнення виключно з класичною формулою Дж. Остіна – «право є наказом суверена, забезпечений санкцією». Адже ця формула відображає класичний погляд на англо-американський юридичний позитивізм, що сформувався у ХІХ ст. і є застарілою станом на сьогодні. Сучасні підходи (від Г. Гарта до С. Шапіро) враховують принципи права, уможливлюють моральну оцінку права у критичних випадках і звертаються до авторитету права як підставу підкорення людьми приписам норм права (джерело нормативності права). Всі ці поступки з одного боку уможливлюють більшу гнучкість права під час судового тлумачення, водночас розмивають чіткі межі між юридичним позитивізмом та непозитивістськими теоріями.
В дисертаційному дослідженні обґрунтовано, що в українській юридичній науці бракує системного вивчення цих ідей, що робить дослідження актуальним для запозичення в національну практику, зокрема в тлумаченні норм права Конституційним Судом України і Верховним Судом.
Метою дослідження є розкриття ключових засад сучасного англо-американського юридичного позитивізму, оцінка його критики з непозитивістських позицій (насамперед природно-правових підходів в англо-американській юридичній науці) та аналіз застосування цих ідей у судовій практиці України вищими судами, що створюють квазіпрецеденти для забезпечення стабільності правової системи.
Для досягнення мети поставлено такі завдання: проаналізувати ключові ідеї позитивістів щодо поняття права, зв’язку моралі й права, ролі державного примусу; здійснити періодизацію та класифікацію доктрин сучасного англо-американського юридичного позитивізму (інклюзивний/ексклюзивний юридичний позитивізм); обґрунтувати проблеми українських перекладів термінології та запропонувати власний тезаурус щодо найбільш оптимального перекладу понять з англійською мови (мовні аспекти враховано через авторський переклад термінів, відсутніх в українській традиції – додаток №1); ввести в науковий обіг ідеї надсучасних авторів (К. Хімма, С. Шапіро); оцінити критику з боку англо-американських непозитивістів, насамперед прихильників природно-правового типу праворозуміння (Р. Дворкін, Л. Фуллер, Дж. Фінніс, Р. Алексі); виявити ознаки юридичного позитивізму в рішеннях судів вищих інстанцій, що формують квазіпрецедент – Конституційного Суду України та Верховного Суду України.
Обʼєктом дослідження визначено англо-американський юридичний позитивізм як тип праворозуміння. Предметом – основні положення доктрин сучасних представників теорії та філософії права Великої Британії та США (Г. Гарт, Дж. Раз, К. Хімма, С. Шапіро). Методологічну основу становлять принципи наукового пізнання (об’єктивність, всебічність, достовірність). Застосовано загальнонаукові методи (аналіз, синтез, індукція, дедукція, порівняння, моделювання) та конкретно-наукові: історичний (для періодизації розвитку юридичного позитивізму); логічний (для вивчення формування наукових напрямів); порівняльний (для зіставлення різних типів праворозуміння); системний (для аналізу взаємозв’язку права з мораллю); формально-аналітичний (для формулювання положень типів праворозуміння та їх зв’язку з різними соціальними регуляторами); метод інтеграції (для виявлення цілісності права як явища); емпіричний (контент-аналіз судових рішень КСУ та ВС); формально-логічний (мисленнєвий експеримент, концептуальний аналіз як методи сучасної аналітичної філософії).
У першому розділі надано загальну характеристику доктрин англо-американського юридичного позитивізму: методологія дослідження, етапи розвитку, ідеї «класика» сучасного періоду – Г. Гарта (концепцію правила визнання та «мінімального змісту права природного в праві позитивному»), подальший поділ на інклюзивний/ексклюзивний юридичний позитивізм, ідеї Дж. Раза (концепції «авторитету права», мисленнєвий експеримент «суспільство янголів» тощо), К. Хімми (переосмислення ролі державного примусу в праві), С. Шапіро («планувальна теорія» права). Другий розділ присвячено критиці цих ідей зсередини англо-американської правової науки: критику моральної нейтральності права, поняття права, що обмежується лише соціальними фактами (домовленостями), критику державного примусу як основної підстави підкорення праву (аргументи непозитивістів). В третьому розділі проаналізовано застосування цих ідей в Україні: розглянуто тенденції тлумачення норм права вищими судами, що створюють квазіпрецеденти, а саме наведено практику Конституційного Суду України (природно-правові елементи в конституційному правосудді) та Верховного Суду (позитивізм як тип праворозуміння, що застосовується за замовчуванням, юснатуралізм у складних справах).
Загальні висновки, сформульовані автором дослідження полягають в тому, що сучасний англо-американський юридичний позитивізм задовольняє вимоги нормативності права, але критикується за моральну нейтральність. Тобто попри те, що він є домінуючим типом праворозуміння, проте в кінцевому залишку не може запобігати свавіллю влади, що унеможливлює завершення дискусії між різними типами праворозуміння, оскільки жоден з них не відповідає на всі питання, що ставить перед правом суспільство. Сучасні теорії призвели до поділу англо-американського юридичного позитивізму на інклюзивний та ексклюзивний залежно від того чи включається мораль у поняття права, проте фактично розмили межу між юридичним позитивізмом та непозитивістськими типами праворозуміння. Надсучасні теорії зосередились на окремих елементах – планувальній природі права, ролі державного примусу – проте не спромоглись сформувати якісно нові теорії, вийшовши за межі опозиції «позитивізм-непозитивізм» як це відбувається у сучасних інтегративних теоріях права.
Наукова новизна полягає в першому в Україні комплексному дослідженні сучасного англо-американського позитивізму. Вперше запропоновано його періодизацію: докласичний (Т. Гоббс, Дж. Бентам), класичний (Дж. Остін), сучасний (Г. Гарт, Дж. Раз) та надсучасний (К. Хімма, С. Шапіро) періоди; класифікацію за тезами соціальної природи права та відокремлення права від моралі; проаналізовано концепції за трьома ознаками (мораль і право, поняття права, державний примус); виділено відмінності від класичної теорії Дж. Остіна (визнання принципів права, моральної оцінки норм права у критичних випадках, розширення змісту примусу, роль авторитету тощо); проаналізовано ідеї Дж. Раза (авторитет права як підстава його нормативності); введено в наукових обіг концепції надсучасних теорій – «планувальна теорія» (С. Шапіро) та «примусова природа права» (К. Хімма); обґрунтовано невід’ємність державного примусу як визначальної категорії права; оцінено критику непозитивістів (моральність права як запобіжник від свавілля влади, наявність позанормативних джерел права, зокрема принципів, задля досягнення цілей правового регулювання тощо); запропоновано методику пошуку ознак праворозуміння в судових рішеннях; встановлено домінування позитивізму в мотивувальних частинах рішень КСУ та ВС, з елементами юснатуралізму в складних справах (hard cases).
В дисертації також удосконалено класифікацію напрямів позитивізму та їх співвідношення з непозитивістськими типами праворозуміння; розуміння філософського підґрунтя англо-американського юридичного позитивізму (генеза суверенітету, утилітаризму); вплив аналітичної філософії; відмінності правил визнання Г. Гарта та засадничої норми Г. Кельзена; критичні аргументи зсередини юридичного позитивізму (К. Хімма проти Дж. Раза) та ззовні (Р. Дворкін, Л. Фуллер, Дж. Фінніс, Р. Алексі).
Практичне значення: результати можуть використовуватися в навчальних курсах з теорії права, філософії права; для удосконалення судової практики в Україні (тлумачення норм, подолання колізій); для перекладів праць вчених англо-американської правової традиції.
Ключові слова: праворозуміння, юридичний позитивізм, позитивне право, нормативність права, правило визнання (засаднича норма), державний примус, англо-американське право, загальне право, принцип права, методологія права, судовий прецедент, правотворчість
Ключові слова :
праворозуміння юридичний позитивізм позитивне право нормативність права правило визнання (засаднича норма) державний примус англо-американське право загальне право принцип права методологія права судовий прецедент правотворчість concept of law legal positivism positive law normativity of law rule of recognition (basic norm) coercion Anglo-American law common law principles of law methodology of law judicial precedent legal-making
Галузі знань та спеціальності :
D8 Право
Файл(и) :![Ескіз]()
Вантажиться...
Формат :
Adobe PDF
Розмір :
798.56 KB
Контрольна сума :
(MD5):6055ba3b0247e19eb140d30d746a69f0
Якщо не вказано інше, ця робота розповсюджується на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International