СТАНДАРТ ДОКАЗУВАННЯ «ОБҐРУНТОВАНА ПІДОЗРА» У ПРАКТИЦІ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ: ВПЛИВ НА ВІТЧИЗНЯНУ ПРАВОЗАСТОСОВНУ ПРАКТИКУ
Тип публікації :
Стаття
Дата випуску :
2019
Автор(и) :
Міцкан , О. А.
Мова основного тексту :
Ukrainian
eKNUTSHIR URL :
Журнал :
Випуск :
1
ISSN :
413-5372
Початкова сторінка :
37
Кінцева сторінка :
49
Цитування :
[APA 7] Міцкан, О. А. (2019). Standard of Proof «Reasonable Suspicion» in Practice of the European Court of Human Rights: Experience for the National Courts. Вісник кримінального судочинства, (1), 37–49. https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/23805
[ДСТУ] Міцкан О. А. Standard of Proof «Reasonable Suspicion» in Practice of the European Court of Human Rights: Experience for the National Courts. Вісник кримінального судочинства. 2019. no. 1. P. 37—49. URL: https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/23805 (date of access: 18.07.2026).
Анотація. Стаття присвячена дослідженню стандарту доказування «обґрунтована підозра» у практиці Європейського суду з прав людини, що визнається джерелом права в Україні нарівні з Конвенцією з прав людини і основоположних свобод.
Обґрунтовується, що концепція стандартів доказування відносно нова для українського законодавства, де відсутнє визначення окремих стандартів доказування. У національних судів виникають труднощі з правозастосуванням стандарту доказування «обґрунтована підозра», що призводить до системних порушень фундаментальних прав та появі численних справ перед ЄСПЛ проти України.
На основі системного аналізу наукової літератури та практики ЄСПЛ щодо стандарту доказування «обґрунтована підозра», який застосовується, коли ідеться про порушення статті 5 Конвенції, автори пропонують критерії обґрунтованості підозри, що можуть слугувати орієнтиром для національних судів. Так, обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення можна визначити як сукупність фактів та інформації, яка може переконати об’єктивного спостерігача, що особа могла вчинити злочин. Водночас обґрунтована підозра не може бути суто суб’єктивною та визначеною in abstracto. Тим не менш,
щоб задовольнити стандарт доказування «обґрунтована підозра», докази не мають бути такого ж рівня як для пред’явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку. Нарешті, стандарту доказування «обґрунтована підозра» притаманна динамічна природа. Чим довше триває обмеження фундаментальних прав людини, тим переконливішим має бути обґрунтування його необхідності. Навіть при ухваленні першого рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою національні суди мають обґрунтувати на основі доказів не тільки наявність обґрунтованої підозри, а й існування інших «відповідних» і «достатніх» підстав.
У статті послідовно доводиться існування доказів на стадії досудового розслідування, про що свідчить численна практика ЄСПЛ щодо застосування стандарту доказування «обґрунтована підозра».
Обґрунтовується, що концепція стандартів доказування відносно нова для українського законодавства, де відсутнє визначення окремих стандартів доказування. У національних судів виникають труднощі з правозастосуванням стандарту доказування «обґрунтована підозра», що призводить до системних порушень фундаментальних прав та появі численних справ перед ЄСПЛ проти України.
На основі системного аналізу наукової літератури та практики ЄСПЛ щодо стандарту доказування «обґрунтована підозра», який застосовується, коли ідеться про порушення статті 5 Конвенції, автори пропонують критерії обґрунтованості підозри, що можуть слугувати орієнтиром для національних судів. Так, обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення можна визначити як сукупність фактів та інформації, яка може переконати об’єктивного спостерігача, що особа могла вчинити злочин. Водночас обґрунтована підозра не може бути суто суб’єктивною та визначеною in abstracto. Тим не менш,
щоб задовольнити стандарт доказування «обґрунтована підозра», докази не мають бути такого ж рівня як для пред’явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку. Нарешті, стандарту доказування «обґрунтована підозра» притаманна динамічна природа. Чим довше триває обмеження фундаментальних прав людини, тим переконливішим має бути обґрунтування його необхідності. Навіть при ухваленні першого рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою національні суди мають обґрунтувати на основі доказів не тільки наявність обґрунтованої підозри, а й існування інших «відповідних» і «достатніх» підстав.
У статті послідовно доводиться існування доказів на стадії досудового розслідування, про що свідчить численна практика ЄСПЛ щодо застосування стандарту доказування «обґрунтована підозра».
Файл(и) :![Ескіз]()
Вантажиться...
Формат :
Adobe PDF
Розмір :
626.45 KB
Контрольна сума :
(MD5):6326be010a5dc2a27b74c12e47e0bfb4
Якщо не вказано інше, ця робота розповсюджується на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International