"УБИВСТВО СВЯЩЕННОГО ОЛЕНЯ" ЙОРГОСА ЛАНТИМОСА: СУЧАСНА РЕЦЕПЦІЯ "ІФІГЕНІЇ В АВЛІДІ" ЕВРИПІДА

Перепльотчикова, С. (2023). YORGOS LANTHIMOS’ THE KILLING OF A SACRED DEER: CONTEMPORARY RECEPTION OF EURIPIDES’ IPHIGENIA IN AULIS. Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Literary Studies. Linguistics. Folklore Studies(1), 101–106. https://doi.org/10.17721/1728-2659.2023.33.17

Античні сюжети не втрачають актуальності у наш час завдяки своєму позачасовому глибинному та всеохопному розбору людської душі та стосунків між людьми, які упродовж століть залишаються незмінними, бо така людська природа. До трагедії Еврипіда "Іфігенія в Авліді" пізніші митці зверталися нечасто, фокусуючись переважно на вбивстві мікенського царя Агамемнона та долі династії Атридів відповідно до трилогії Есхіла. Тим не менш однією з основних причин вбивства Агамемнона його дружиною Клітемнестрою якраз і є принесення ним у жертву їхньої дочки Іфігенії, історію якої розказує Еврипід у своїх трагедіях "Іфігенія в Авліді" та "Іфігенія в Тавриді". У фільмі Йоргоса Лантимоса "Убивство священного оленя" (2017) головний герой Стівен подібно до Агамемнона дізнається про волю богів, які вимагають принесення жертви. Розглянуті причини, через які Агамемнон та Стівен постають перед неминучим вибором, вказують на їхні подібні риси характеру, вирішальною з яких є зарозумілість. Порівняння текстів показує, що процес прийняття факту неминучості для родин героїв проходить класичні фази від заперечення до усвідомлення, що від них уже нічого не залежить. І якщо у трагедії Еврипіда активовано прийом "бога з машини", оскільки для богів достатньо самого факту усвідомлення та прийняття неминучості жертви, то у фільмі один із членів сім’ї помирає, оскільки має бути відновлений порядок і у відповідь на вбивство має пролитися кров іншої людини. Особливо цікавою ця рецепція трагедії Еврипіда є тому, що Йоргос Лантимос грек за походженням, але у певний момент своєї кар’єри він вирішив відступити від грецького простору і почав створювати фільми саме для західної аудиторії. У цій розвідці розглядається як у цьому постмодерністському мультимодальному кіно-тексті поєднано експресивні засоби, якими послуговувався давньогрецький театр, із елементами сучасного кіно. Зокрема, невизначеність щодо часу та простору і дія вищих сил, яка сприймається як належне, характерні для магічного реалізму.