Параметри
Сугестія евфонії української поезії
Тип публікації :
Стаття
Дата випуску :
2019
Мова основного тексту :
Ukrainian
eKNUTSHIR URL :
Журнал :
Випуск :
1 (49)
ISSN :
2616-7522
Початкова сторінка :
138
Кінцева сторінка :
140
Цитування :
Строкаль О. Сугестія евфонії української поезії. Українське мовознавство. 2019 Вип. 1 (49). С. 138-140. Рец. на кн.: Ярмолінська М .В. Милозвучність поетичної мови: Тарас Шевченко, Павло Тичина, Олексій Довгий, Анатолій Мойсієнко, Дмитро Чистяк / за ред. Ю. Л. Мосенкіса. – К. : Аратта, 2018. – 80 с.
Дослідження М. Ярмолінської присвячене вивченню поетичної евфонії як однієї з характерних рис української поезії. Дослідниця розуміє евфонію як науку, що аналізує звуковий склад віршів та встановлює закони поетичної милозвучності. Автор застосовує загальні лінгвістичні принципи потрактування явища евфонії і наголошує на важливості її у тексті та на виконуваних нею функціях. Дослідниця наводить тлумачення таких понять, як “фонематична насиченість тексту”, “текстуальна акцентована вокалізація”, “текстуальна консонантизація” та ін., розкриває особливості їхнього взаємозв’язку в межах евфонії як науки. М. Ярмолінська стверджує, що закон звукової семантики максимально реалізується саме в атипових, неочікуваних, свідомо створюваних акустичних контекстах. Автор пропонує низку параметрів, за якими, на її думку, доцільно здійснювати аналіз евфонічних явищ. Зокрема, це: інтонаційні нюанси; орнаментальна функція; функція «звукового курсиву»; асоціативні зв’язки слів; створення специфічного звучання; звукопис; створення символічного звучання; семантичні ефекти. Одним із евфонічних засобів, який, на думку дослідниці, виконує сугестивну функцію, є алітерація. Цей прийом має давню історію і тому характеризується тісним зв’язком із магією. М. Ярмолінська розглядає особливості застосування прийому алітерації у поетичних текстах Т. Шевченко, П. Тичина, О. Довгий, А. Мойсієнко, Д. Чистяк. Що стосується власне поетичних доробків розглядуваних авторів, то зауважимо. що запропонований дослідницею добір персоналій (Т. Шевченко, П. Тичина, О. Довгий, А. Мойсієнко, Д. Чистяк), хоча і не претендує на вичерпність, проте є досить показовим, оскільки дозволяє лінгвісту зробити аналітичний зріз на кожному з етапів розвитку української мови.
Галузі знань та спеціальності :
03 Гуманітарні науки
Галузі науки і техніки (FOS) :
Гуманітарні науки
Тип зібрання :
Publication
Файл(и) :
Вантажиться...
Формат
Adobe PDF
Розмір :
244.63 KB
Контрольна сума:
(MD5):fd12999cff4f6abf06578ae49c071f81
Ця робота розповсюджується на умовах ліцензії Creative Commons CC BY
https://doi.org/10.17721/um/49(2019).138-140