Взаємозв’язок часової перспективи з посттравматичними симптомами українських біженців у Німеччині

Повномасштабне вторгнення Росії в Україну 2022 року спричинило одну з найбільших вимушених міграцій у сучасній Європі. Масові переміщення населення супроводжуються не лише соціальними й економічними, а й вираженими психологічними наслідками, зокрема посттравматичними симптомами. Дослідження показують, що біженці, які зазнали травматичних подій, демонструють характерні зміни у часовій перспективі – негативне минуле й фаталістичне теперішнє можуть переважати, тоді як відсутність виразної орієнтації на майбутнє ускладнює адаптацію (Papastamatelou et al., 2021; Marczak et al., 2021; Plokhikh, V., Kireieva, Z., & Skoromna, M., 2024).
Водночас підхід збалансованої часової перспективи вказує на взаємозв’язок позитивних часових орієнтацій із кращим психічним станом. Проте більшість робіт досліджує лише окремі часові компоненти або не враховує можливих нелінійних ефектів (Kira, Shuwiekh & Laddis, 2023). Рідко розглядається роль суб’єктивного благополуччя й особистісних рис як модераторів чи медіаторів впливу травматичного досвіду на часову перспективу. Окрім того, бракує комплексних лонгітюдних досліджень, які відстежували б динаміку взаємозв’язків між ПТСР і часовою орієнтацією саме в контексті українських біженців.
З’ясування того, як збалансована часова перспектива співвідноситься з посттравматичними симптомами та якою мірою суб’єктивне благополуччя й особистісні чинники можуть пом’якшувати їхній негативний вплив, має як теоретичне, так і практичне значення. Одержані знання можуть лягти в основу психологічних інтервенцій і сприяти розробці програм підтримки переселенців для полегшення адаптації та покращення психічного здоров’я в умовах вимушеної міграції.
Метою дослідження є встановити та проаналізувати характер взаємозв’язку між часовою перспективою та посттравматичними симптомами серед вимушених переселенців з України, які перебувають у Німеччині, а також виявити роль суб’єктивного благополуччя та особистісних рис у формуванні більш адаптивних моделей сприйняття часу.
Теоретико-методологічну основу склали: концепція часової перспективи (Zimbardo & Boyd, 1999); підхід збалансованої часової перспективи (Stolarski et al., 2011); модель «Великої п’ятірки» (McCrae & Costa, 1987); когнітивна модель ПТСР (Ehlers & Clark, 2000) та теорія посттравматичного зростання (Tedeschi & Calhoun, 1996). Крім того, у роботі враховано сучасні емпіричні дослідження (Papastamatelou et al., 2021; Fabbri et al., 2022; Kira, Shuwiekh & Laddis, 2023), що акцентують на нелінійному характері впливу травматичного досвіду на часову перспективу, а також роль суб’єктивного благополуччя як буферного механізму.
На основі проаналізованих джерел було сформовано дизайн дослідження, який містив наступні психодіагностичні методики: модифікована версія опитувальника Зімбардо (Zimbardo Time Perspective Inventory, ZTPI-18), опитувальник посттравматичних симптомів (Posttraumatic Symptom Scale, PTSS-10), Шкала задоволеності життям (Satisfaction With Life Scale, SWLS), Короткий особистісний опитувальник (Ten-Item Personality Inventory, TIPI). Збір даних тривав із вересня 2022 р. по червень 2023 р. і охоплював шість хвиль опитування (T1–T6). Учасниками стали 595 українських біженців у Німеччині (88% жінок, 12% чоловіків), віком від 18 до 60+ років. Усі респонденти проживали в Україні до лютого 2022 р. й володіли українською мовою. Дані оброблено з урахуванням потенційного високого відсотка вибування. Використані методи математико-статистичної обробки включали описові статистики, α-Кронбаха, конфірматорний факторний аналіз, аналіз вибування (attrition), кореляційний аналіз (ρ-Спірмена), критерії Манна-Уітні, Крускала-Уолліса, лінійну й квадратичну регресію, регресійні моделі з модерацією та медіацією.
Ключовими результатами дослідження є те, що більша частина вибірки українських біженців у Німеччині загалом характеризується помірною незбалансованою та помірно збалансованою часовою перспективою: 40,5% учасників мають помірно незбалансований часовий профіль, 36,3% – помірно збалансований, тоді як лише 8,1% демонструють високий рівень збалансованості, а 15,1% – виражену незбалансованість. Гендерні відмінності не виявили статистично значущого впливу на загальний рівень збалансованості часової перспективи та її окремі компоненти, а вікові варіації, хоча й спостерігаються у таких аспектах, як позитивне/негативне минуле чи гедоністичне теперішнє, не змінюють загального рівня збалансованості.
Водночас вищі показники посттравматичних симптомів порушують збалансованість часової перспективи (β = 0,20, p < 2e-16), тоді як зростання суб’єктивного благополуччя пов’язане з гармонійнішим сприйняттям часу (β = -0,27, p < 2e-16. Множинна лінійна модель у цілому є статистично значущою (F = 128,9, p < 2,2e-16), а коефіцієнт детермінації R² = 0,20 вказує на те, що зазначені предиктори пояснюють 20% дисперсії ЗЧП.
Проте аналіз із включенням квадратичного терміну посттравматичних симптомів дає підстави говорити про нелінійний характер цього взаємозв’язку: при високих рівнях травматичного досвіду незбалансованість часової перспективи різко зростає. Квадратичний компонент посттравматичних симптомів при цьому є статистично значущим (β = 0,19, p < 2e-16), а суб’єктивне благополуччя зберігає негативний зв’язок із часовою перспективою (β = -0,22, p = 4.45e-13). Нова модель пояснює 30% дисперсії ЗЧП (R² = 0,30).
Суб’єктивне благополуччя виявило медіаційний ефект у взаємозв’язку між часовою перспективою та посттравматичними симптомами. У новій моделі посттравматичні симптоми (у квадратичній формі) все ще мають негативний вплив на суб’єктивне благополуччя (β = -0.16, p = 0.002). Водночас, суб’єктивне благополуччя є значущим предиктором часової перспективи (β = -0.31, p < 0.001). Прямий ефект посттравматичних симптомів на часову перспективу залишається значущим навіть після врахування медіатора (β = 0.35, p < 0.001). Однак, розрахунок непрямого ефекту показав, що частина цього впливу реалізується через суб’єктивне благополуччя (β = 0.05, p = 0.006), що підтверджує часткову медіацію. Загальний ефект (сума прямого та непрямого впливів) становить 0.39 (p < 0.001), що свідчить про наявність суттєвого зв’язку між посттравматичними симптомами та часовою перспективою.
У моделі модерації виявлено статистично значущу взаємодію між посттравматичними симптомами (ПТС²) та суб’єктивним благополуччям у прогнозуванні збалансованості часової перспективи (β = 0.04, p < 0.001). Головний ефект ПТС² залишається значущим (β = 0.21, p < 0.001). Водночас суб’єктивне благополуччя демонструє негативний зв’язок із ЗЧП (β = -0.33, p < 0.001), що узгоджується з попередніми результатами. Якість моделі оцінюється як достатньо висока: коефіцієнт детермінації становить R² = 0.31, що свідчить про пояснення 31% дисперсії залежної змінної. Порівняно з попередніми моделями, включення інтерактивного ефекту дозволило покращити пояснювальну здатність моделі.
Серед досліджуваних особистісних рис ключову роль відіграє відкритість до досвіду, яка сприяє більш гармонійному сприйняттю часу у українських біженців (β = -0.19, p < 0.001). Включення цієї змінної в модель модерації дозволила підвищити якість моделі до 35% (R2=0.35).
Для оцінки динаміки взаємозв’язку між часовою перспективою, суб’єктивним благополуччям, посттравматичними симптомами та особистісними рисами було побудовано модель змішаних ефектів. Загальна структура зв’язків залишається стабільною протягом дослідження (β = -0.01, p = 0.664 для «Хвилі»). Квадратичний ефект ПТС² значущий (β = 0.22, p < 0.001), що вказує на нелінійний вплив ПТС. Суб’єктивне благополуччя стабільно корелює з більш збалансованою часовою перспективою (β = -0.23, p < 0.001), а відкритість до досвіду підтверджує свою роль у цьому процесі (β = -0.20, p < 0.001).
Модераційний ефект благополуччя на зв’язок між ПТС² та часовою перспективою (β = 0.04, p < 0.001) свідчить, що за високого рівня ПТС його позитивний вплив знижується. Значуща взаємодія між відкритістю до досвіду та хвилею (β = 0.05, p < 0.001) показує, що вплив відкритості змінюється з часом. Оцінка моделі за REML-критерієм (2366.0), стандартними відхиленнями випадкових ефектів (0.57) та залишковою дисперсією (0.42) підтверджує її адекватність.
Наукова новизна дослідження полягає у тому, що
вперше:
- побудовано та верифіковано модель, у якій негативний вплив посттравматичних симптомів на збалансованість часової перспективи послаблюється суб’єктивним благополуччям.
- з’ясовано внесок відкритості досвіду у збалансованість часової перспективи на різних етапах перебування в приймаючій країні: з часом позитивний ефект послаблюється.
- виявлено, що взаємозв’язок між посттравматичними симптомами та часовою перспективою має нелінійний характер, що свідчить про пороговий ефект травми на когнітивну організацію часу.
розширено уявлення про:
- взаємозв’язок часової перспективи з суб’єктивним благополуччям як механізм подолання посттравматичних симптомів.
- динаміку часової перспективи у українських біженців в Німеччині: роль субʼєктивного благополуччя як буферного механізму між посттравматичними симптомами та часовою перспективою зменшується до певної міри з часом, але загальна структура взаємодій залишається стабільною.
Практичне значення роботи полягає у тому, що результати проведеного дослідження можуть бути застосовані у роботі центрів психічного здоров’я та психосоціальної підтримки; лікарями та психологами у здійсненні інтервенцій спрямованих на оптимізацію адаптаційних процесів, зниження рівня посттравматичного стресу та формування більш збалансованої часової перспективи. Це, в свою чергу, сприятиме покращенню загального психологічного благополуччя вимушених переселенців і забезпечить більш ефективну підтримку осіб, що пережили травматичні події. Результати дослідження також можуть бути застосовані при викладанні дисциплін «Патопсихологія», «Клінічна психологія», «Психодіагностика», «Клінічна психодіагностика», «Експериментальна психологія», «Апаратні методи психологічної реабілітації та корекції», «Міжпрофесійна взаємодія у галузі охорони здоров’я», «Психологічне консультування та психотерапія для окремих категорій клієнтів».
Результати дослідження впроваджено в роботу ТОВ «КАНТАР УКРАЇНА» у процесі підготовки, проведення та аналізу соціологічних і маркетингових досліджень, що дає змогу більш точно враховувати психологічний стан респондентів та підвищувати якість отримуваних даних (довідка про впровадження №28 від 04.03.2025).
Також результати дисертаційного дослідження впроваджено у навчальний процес факультету психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (довідка про впровадження №016/36 від 03.03.2025). Зокрема, результати дослідження використовуються при розробці робочих програм та викладанні дисциплін «Клінічна психологія», «Дизайн психологічного дослідження з елементами математичної статистики» та «Нейропсихологія особистості».
Результати дослідження відображено у 8 публікаціях серед яких 2 статті виданнях, віднесених до першого-третього квартилів (Q1-Q3) відповідно до класифікації SCImago Journal and Country Rank або Journal Citation Reports, 2 статті у фахових виданнях України, 4 тез.

Келлер В.В. Взаємозв'язок часової перспективи із посттравматичними симптомами українських біженців у Німеччині : дис. … доктора філософії : 053 Психологія / Наук. кер. Л.Ф. Крупельницька. Київ, 2025. 216 с.