ВІЙСЬКОВО-ПОЛІТИЧНА КОМУНІКАЦІЯ: ВЕКТОРИ ЕВОЛЮЦІЇ СУЧАСНОГО АНАЛІТИЧНОГО ДИСКУРСУ З УРАХУВАННЯМ ДОСВІДУ НАТО

Kovalev, A. (2025). MILITARY-POLITICAL COMMUNICATION: VECTORS OF EVOLUTION OF MODERN ANALYTICAL DISCOURSE TAKING INTO ACCOUNT NATO EXPERIENCE. Politology bulletin(96), 145–156. https://doi.org/10.17721/2415-881x.2025.96.145-156

Досліджено основи стійкості демократичної держави в контексті спроможності передавання критично важливої інформації за короткий термін з метою мобілізації суспільства. На цій основі розглянуто феномен військово-політичної комунікації, яка на сучасному етапі динамічно еволюціонує в рамках понять менеджменту інформаційних потоків, розподілу комунікаційних ролей військово-політичного керівництва, планування конкретних наслідків та ефектів від трансляції відомостей про розгортання бойових дій. Осмислено сутність комунікаційного сприйняття, впливу на поведінку та досягнення оперативних цілей у складних глобальних середовищах. Розкрито значення прозорості та узгодженості зі стратегічними намірами, із забезпеченням підтримки загальних цілей. Показано специфіку цілеспрямованого формування сприятливого комунікаційного середовища через перетворення культури ухвалення військово-політичних рішень. Виявлено, що військово-політична комунікація забезпечувала відповідність комунікаційних зусиль ширшим дипломатичним та військовим цілям. Доведено, що вдосконалення військово-комунікаційних доктрин, навчання персоналу та розробки контрзаходів проти поширення ворожих наративів. Проаналізовано значення інституційної гнучкості для адаптації до швидкозмінного інформаційного середовища. Відображено специфіку дискурсивного обґрунтування поняття військово-цивільних стратегічних комунікацій. Обґрунтовано доцільність концентрації повноважень в сфері військово-політичної комунікації, яка має бути адаптована до завдань децентралізації та горизонтальної координації між державними та громадськими акторами військового управління.