ЕМІГРАЦІЯ ЯК ЛІТЕРАТУРНИЙ СЮЖЕТ У НОВІТНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ПРОЗІ: ХУДОЖНІЙ ДОСВІД ТАНІ МАЛЯРЧУК

Бернадська, Н. (2023). ЕМІГРАЦІЯ ЯК ЛІТЕРАТУРНИЙ СЮЖЕТ У НОВІТНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ПРОЗІ: ХУДОЖНІЙ ДОСВІД ТАНІ МАЛЯРЧУК. Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Literary Studies. Linguistics. Folklore Studies(2), 5–9. https://doi.org/10.17721/1728-2659.2023.34.01

Присвячено темі еміграції в сучасній українській літературі. Зазначено, що різноманітні її варіанти – мотиви від'їзду, дії, вчинки, психологія мігрантів, їхні досягнення та ілюзії художньо осмислювалися в новітній українській прозі, найчастіше – у жанрі роману (твори Ірен Роздобудько "Ранковий прибиральник", 2004, "Я знаю, що ти знаєш, що я знаю", 2011, В. Єшкілєва "Пафос", 2002, Наталки Доляк "Гастарбайтерки", 2012, Наталки Сняданко "Фрау Мюллер не налаштована платити більше", 2013, Ірени Карпи "Добрі новини з Аральського моря", 2019, А. Чапая "Понаїхали", 2015, Ольги Слоньовської "Загублені в часі", 2018, а також британської письменниці українського походження Марини Левицької "Два фургони", 2008, "Коротка історія тракторів по-українськи", 2013, та ін.). Аналогічну тематику і проблематику порушує Таня Малярчук в іншому жанровому форматі – в оповіданні "Жаби в морі" (2019), написаному німецькою й удостоєному австрійської літературної премії імені Інґеборґ Бахманн. Для цього авторка обирає "сюжет зовнішнього переміщення" (Олена Романенко), концентруючи увагу на долі двох самотніх, покинутих людей із різних світів – українського емігранта Петра й аристократичної віденської фрау. Письменниця поєднує в розгортанні сюжету конфлікти зовнішній (життя без паспорта у чужій країні, порушення закону, постійне бажання бути непоміченим, виконувати найбруднішу роботу) і внутрішній (рефлексії щодо власного життя), акцентує увагу на втраті звичної системи координат головним героєм – не лише на чужині, а й на батьківщині, де його ніхто не чекає – ні мама, ні кохана. Відтак за допомогою символу, винесеного і в заголовок твору (жаби в морі), інтертекстуальних елементів (алюзії на образ диму в поезії Лесі Українки, образи Наталки й Петра з драми І. Котляревського "Наталка Полтавка") авторка, відштовхуючись від теми еміграції, порушує буттєві, загальнолюдські проблеми: про сенс людського життя, про любов як найвище мірило людяності, про невідворотність часу, про право людини на вибір і відповідальність за нього.