Іван Капущак – перший народний парламентар Галичини

Букатюк, С. & Репешко, А. (2025). Іван Капущак – перший народний парламентар Галичини. Українознавство, 3(96), 65-78. https://doi.org/10.17721/2413-7065.3(96).2025.337707

Актуальність. Досліджуючи сторінки історії ХVІІІ–ХХ ст., ми неодноразово пізнавали ці періоди через призму окремих постатей. Роль особистості в історії часто недооцінена. В усіх на слуху імена відомих лідерів громадської думки, які вирішували долі держав. Водночас, мешкаючи в селі чи місті, ми часто не знаємо про видатних людей нашого краю. Понад те, їхня роль в історії Батьківщини часто не до кінця з’ясована. Одним із таких лідерів громадської думки був житель Богородчанщини Іван Капущак – народний трибун, який не побоявся піти всупереч системі й стати на захист поневоленого люду. Актуальність дослідження полягає в тому, щоб через призму вивчення життя та діяльності однієї людини довести тезу про те, що навіть одна особистість може змінити хід історичних подій. Іван Капущак став саме тією людиною, яка доклала максимальних зусиль для покращення життя населення Галичини.   
 Мета статті – проаналізувати внесок Івана Капущака у встановлення парламентаризму та розвиток  народної освіти на теренах рідного краю.
 Висновки. Аналізуючи суспільно-політичну ситуацію першої половини ХІХ ст., ми зібрали та систематизували інформацію про першого парламентаря з Богородчанщини. Отримана інформація дала змогу краще зрозуміти соціально-економічне становище населення того часу, відчути всі проблеми, які воно переживало. Іван Капущак не шукав вигоди у діяльності, пішов усупереч системі. Свідченням його палкого бажання змінити долю простого селянина була промова у віденському парламенті. У той час, коли більша частина місцевого населення в краї була неосвіченою, він стукав в усі двері чиновницького апарату. Для нього на першому місці був селянин – людина, а не гроші чи влада. Високий політичний злет не засліпив його. Навпаки, він чітко усвідомив свою роль та покликання всього життя – боротися проти несправедливості та поневолення, ополячення та онімечення місцевого населення, тому навіть після завершення революційних подій 1848–1849 років він далі провадив культурно-просвітницьку роботу на малій батьківщині. Односельці до сьогодні пам’ятають про віденського парламентаря, цінують його внесок у політичний та культурно-освітній розвиток рідного краю.