Науковий висновок щодо тлумачення окремих положень кримінального процесуального кодексу України

Погорецький М. А., Татаров О. Ю., Яновська О. Г. Науково-правовий висновок щодо тлумачення окремих положень Кримінального процесуального кодексу України. Вісник кримінального судочинства. 2015. № 1. С. 270-275.

До кафедри правосуддя юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка звернувся партнер Адвокатського об’єднання «Адвокатська контора «Скляренко та партнери», адвокат Сидоренко А. О. з проханням надати науково-правовий висновок щодо тлумачення окремих положень Кримінального процесуального кодексу України з наданням відповідей на такі запитання:
1. Чи відповідає вимогам КПК України направлення слідчим повідомлення про підозру особи у вчиненні кримінального правопорушення засобами поштового зв’язку. Якщо вказаний спосіб відповідає вимогам Закону, то з якого саме моменту особа набуває статусу підозрюваного у кримінальному провадженні: з моменту направлення їй повідомлення про підозру засобами поштового зв’язку, чи з моменту фактичного вручення поштового відправлення з повідомленням про підозру?
2. Чи змінюється процесуальний статус особи у кримінальному провадженні, якщо повідомлення про підозру було направлене їй засобами поштового зв’язку, але не було вручене адресату та повернуте відправнику у зв’язку з закінченням строку зберігання на поштовому відділенні або відмовою адресата від його отримання?
3. Чи може особа набути статусу підозрюваного, у разі направлення їй слідчим повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення:
– електронною поштою
– факсимільним зв’язком;
– повідомлення по телефону;
– повідомлення телеграмою?
– Чи відповідає вимогам КПК України вручення повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення:
– під розписку дорослому члену сім’ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає;
– житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи;
– адміністрації за місцем роботи особи?
4. Чи відповідає вимогам КПК України накладення арешту на майно підозрюваного з метою забезпечення можливого цивільного позову, якщо на момент накладення арешту такого позову фактично не заявлено?
5. Чи має право сторона обвинувачення звернутися до суду з клопотанням про накладення арешту на майно з метою забезпечення цивільного позову, якщо така сторона не є цивільним позивачем у даному провадженні?