ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ОЦІНКА ДОКАЗІВ У ПРОВАДЖЕННІ З ПЕРЕГЛЯДУ СУДОВИХ РІШЕНЬ В АПЕЛЯЦІЙНОМУ ПОРЯДКУ

Крамаренко, Ю. М. (2018). Research and evaluation of evidence in the review of court decisions in appeal proceedings. Вісник кримінального судочинства(3), 15–23.

У статті розглянуто причини різного підходу до оцінки доказів під час перегляду судових рішень в апеляційному порядку та розуміння принципу безпосередності дослідження доказів у кримінальному процесі. Визначено причини спору та аргументи сторін дискусії.
Метою статті є встановлення причин різного розуміння дослідження і оцінки доказів у суді апеляційної інстанції, а також пошук шляхів для удосконалення здійснення правосуддя при перегляді судових рішень в апеляційному порядку в кримінальному процесі. Для досягнення мети визначено та проаналізовано зміст основних термінів кримінально-процесуального законодавства, розуміння яких викликає суперечку, а також проаналізовано рішення Верховного Суду України та погляди фахівців щодо дослідження й оцінки доказів у кримінальному процесі.
У результаті дослідження зроблено висновок про те, що запропоноване Верховним Судом України розуміння «безпосередності дослідження доказів», що полягає в необхідності повторного дослідження доказів у разі їх переоцінки апеляційним судом, створює не тільки непередбачуваність у застосуванні, але й підстави для зловживання правами чи повноваженнями як з боку учасників, так і самого суду. Визначено, що апеляційний суд при перегляді рішень першої інстанції не вправі повторно досліджувати докази, що були предметом дослідження у суді першої інстанції, крім випадків, чітко вказаних у ч. 3 ст. 404 КПК України. Повторне отримання показань (допит) учасників провадження можливий винятково в разі необхідності отримання показань щодо фактів або обставин, які мають значення для кримінального провадження, що з об’єктивних причин не могли бути предметом дослідження у суді першої інстанції.
Також зроблено припущення, що законодавець, вживаючи у ч. 3 ст. 404 КПК України словосполучення «повторно дослідити обставини», мав на увазі в тому числі й оцінку доказів, що вже були предметом дослідження у суді першої інстанції. Вказане припущення обґрунтовується тим, що, по-перше, дослідити обставини неможливо без вивчення відповідних матеріалів провадження, в т. ч. доказів, а, по-друге, оцінка є обов’язковою передумовою прийняття процесуального рішення.