Методологія аналізу культури відеоігор

Федірко, І. (2025). Методологія аналізу культури відеоігор. Українські культурологічні студії, 2(17), 25–32. https://doi.org/10.17721/UCS.2025.2(17).04

В с т у п . Відеоігри, що виникли у 1960-х роках і стали масовою культурною практикою наприкінці 1970-х, перетворилися з елементу субкультури на важливу частину глобальної популярної культури. Як продукт креативної індустрії, вони все частіше виконують роль інструменту soft power, через який наративи, візуальні образи та культурні коди поширюють ідентичність розробників у світовому просторі. Успішні проекти, як зарубіжні, так і вітчизняні, демонструють потенціал відеоігор у формуванні міжнародного культурного іміджу держав. Відтак аналіз феномена культури відеоігор набуває наукової актуальності. У статті розглянуто підходи дослідження в межах game studies та запропоновано рекомендації щодо методології аналізу культури відеоігор.
М е т о д и . Використано методи синтезу, абстрагування, типологізаціїї, індукції, систематизації, узагальнення та порівняння даних, а також дискриптивний метод.
Р е з у л ь т а т и . З'ясовано, що культура відеоігор визначається як комплексна частина сучасної культури, що охоплює процеси створення, споживання, репрезентації та трансмедійну взаємодію ігор з іншими мистецькими формами. Вона включає спільноти гравців і розробників, суспільні уявлення про відеоігри та їхній вплив на культурний простір. Доведено, що відеогра як медіа вирізняється інтерактивністю, імерсивністю та подібна до Gesamtkunstwerk. Вона створює простір для формування цифрової ідентичності та нових форм тілесності в межах геймплею. Встановлено, що методологічно дослідження культури відеоігор потребує комплексного підходу, який враховує історичний розвиток, соціокультурний контекст і специфіку взаємодії між гравцем і грою.
В и с н о в к и : . Культура відеоігор становить багаторівневий феномен, у якому поєднуються технологічні інновації, естетичні стратегії та соціальні практики. Вона охоплює як процес створення ігор, так і активність гравців, які переосмислюють зміст і формують власні наративи. Культура відеоігор не зводиться до споживання контенту – це простір взаємодії, де гра стає медіумом культурного обміну та вираження колективного досвіду.
Дослідження культури відеоігор потребує уваги до особливостей виникнення та поширення відеоігор при виборі об'єкта дослідження. Слід звертати увагу на відмінності у регіональному поділі та маркерах національного продукту. Для ефективного аналізу культури відеоігор слід використовувати міждисциплінарність культурологічного, лудологічного та соціологічного підходів.