Етнокультурні особливості української дитини у пареміях СРСР

Данилевич, А. (2025). Етнокультурні особливості української дитини у пареміях СРСР. Етнічна історія народів Європи, (75), 117–126. https://doi.org/10.17721/2518-1270.2025.75.15

У статті досліджуються етнокультурні особливості виховання української дитини в контексті паремій радянського періоду. Проведено аналіз народної мудрості, яка виражена через прислів’я та приказки й відображає традиційні цінності, норми поведінки та моральні орієнтири, які передавалися з покоління в покоління. Встановлено, що український народ завжди вирізнявся глибоким усвідомленням важливості колективних форм організації суспільної діяльності та їх виховного потенціалу у формуванні підростаючого покоління. Визначено, що основоположним принципом виховання людяності в українській сім’ї є дух поваги та турботи про представників старшого покоління, що сприяє зміцненню сімейних зв’язків і передаванню важливих життєвих цінностей молодшим поколінням. Зʼясовано, що слово є важливим інструментом, що відображає національну психологію, ментальність та світогляд особистості, тому в українській культурі слово цінується нарівні з хлібом, про що свідчить народна мудрість. Встановлено, що в українській родині завжди наголошували на важливості високої культури мови, логічного мислення, коректності у висловлюваннях та ясності сказаного. Визначено, що протягом радянської епохи відбулася суттєва трансформація цих виховних настанов, оскільки ідеологія радянської влади активно впливала на всі сфери життя, включаючи виховання дітей, де паремії, що раніше відображали норми родинного та соціального життя, були перетворені на інструменти політичної пропаганди для виховання соціалістичної свідомості. Зʼясовано, що до конкретних завдань, які ставилися перед українськими навчальними закладами для дітей дошкільного віку з метою повноцінної імплементації «шкільного походу» належать: формування у дітей дошкільного віку основ марксистського-ленінського світогляду; розвиток у них базових політехнічних трудових навичок; виховання інтернаціоналістів-бійців, готових до участі у всесвітній революції; прищеплення соціалістичного ставлення до праці та навичок колективної діяльності, що мало на меті підготовку кадрів для соціалістичного будівництва; формування більшовицької непримиренності в класовій боротьбі; а також виховання вміння активно боротися за встановлення комуністичного суспільства.