Методологічні та світоглядні підходи до розвінчування новітніх моделей кремлівських міфотворців української історії

Калакура, Я. (2025). Методологічні та світоглядні підходи до розвінчування новітніх моделей кремлівських міфотворців української історії. Українознавство, 4(97), 8-29. https://doi.org/10.17721/2413-7065.4(97).2025.342938

Актуальність. Важливість означеної теми зумовлюється й тим, що упродовж чотирьох століть більшість українських інтелектуалів, включаючи й істориків, перебували, образно висловлюючись, в «обіймах» російської, а відтак радянської історіографії, глорифікували її і брали за зразок, залишаючись у полоні псевдонаукового трактування історії України, колоніальної хвороби малоросійства, меншовартості та провінціалізму.
Мета дослідження – з’ясування методологічних та світоглядних засад критики новітніх і оновлених моделей міфологізації історії України в російських наративах, методики спростування та розвінчування міфів, обґрунтування практичних рекомендацій дослідницького, світоглядного та освітнього характеру з акцентом на виклики російсько-української війни.
Висновки. З’ясовано сутність і світоглядне значення методологічних принципів та ключових дослідницьких методів для розвінчування та спростування традиційних і новітніх кремлівських міфологем української історії для протидії використанню історичних наративів як інструменту легімітизації та виправдання війни московитів проти України. Акцентовано увагу на українознавчому, історичному, системному, всебічному, об’єктивному та критично-аналітичному підходах до розгляду стрижневих напрямів фальсифікацій, спотворень, вигадок російської історіографії щодо історії та етногенезу українського народу, заперечення його окремішності, давності, самобутності національної мови, культури, права на власну ідентичність і державність. Доведено, що адепти імперської ідеології «русского мира», маскуючись під наукові дискурси, оправдовують агресивне несприйняття московитами України і криваві злочини проти неї, дискримінують українознавство, фальсифікують і паплюжать його надбання та представників. Наголошено, що деміфологізація історії є одним із пріоритетних чинників формування наукового світогляду, національно-державницької свідомості та патріотизму українців. Спрогнозовано продовження світоглядно-цивілізаційного протистояння українських і російських наративів у науково-освітньому та інформаційно-медійному просторі. Вказано на шляхи запобігання можливого спалаху україноненависництва після закінчення гарячої фази війни.