Кремлівські пропагандистські міфологеми як чинник гібридної агресії Росії проти України

Краснодемська, І. (2025). Кремлівські пропагандистські міфологеми як чинник гібридної агресії Росії проти України. Українознавство, 4(97), 45-74. https://doi.org/10.17721/2413-7065.4(97).2025.342940

Актуальність. У сучасних умовах повномасштабної російсько-української війни кремлівська пропаганда залишається ключовим інструментом впливу. Її наративи не лише легітимують агресію, а й дестабілізують внутрішню ситуацію через спотворення уявлень про історію, культуру та ідентичність. Це створює умови для реалізації гібридних стратегій Росії, спрямованих на делегітимацію української державності. Масштаб і вплив російської дезінформації вимагають глибокого аналізу її ідеологічних засад. Пропаганда базується на концептах "єдиного народу", "місії" та "визволення", інтегрованих у загальну інформаційну війну, пов’язану з економічними, військовими й дипломатичними ресурсами. Її небезпека полягає у підриві демократії, довіри до інституцій і провокації внутрішніх конфліктів. Вивчення цих міфів є критично важливим для гуманітарної безпеки, зміцнення єдності та захисту від інформаційних маніпуляцій. Це дасть можливість розробити ефективні механізми для державних структур, медійних платформ та освітніх закладів у протидії російській пропаганді.
Мета статті полягає у комплексному аналізі та систематизації кремлівських пропагандистських міфологем як інструмента інформаційно-психологічного впливу в умовах гібридної агресії Російської Федерації проти України, а також у визначенні їхньої функціональної ролі у конструюванні деструктивних наративів, спрямованих на підрив української державності, послаблення суспільної єдності та зменшення рівня міжнародної підтримки України.
Висновки. Україна має глибокі історичні корені, що вплинуло на формування її державності та стало фундаментом сучасної незалежності. Народ свідомо обрав шлях самостійного розвитку, демократичних цінностей та європейської інтеграції. Пропагандистські наративи про "нацизм", "зовнішнє управління", "громадянську війну" чи "неефективність держави" є інструментами маніпуляцій, що викривлюють як внутрішнє, так і міжнародне сприйняття країни. Ці елементи інформаційної війни поєднують історичні міфи, масштабну дезінформацію та технології соціальних мереж. Їхній вплив посилюється через низький рівень довіри до державних інституцій, недостатню медіаграмотність і політичну роз’єднаність суспільства. Зазначена риторика активно використовується в цілях інформаційно-психологічних операцій: вона спрямована на заперечення суверенітету України, підрив легітимності державного керівництва, виправдання агресивних дій, дискредитацію Збройних сил України та створення умов для виправдання роботи окупаційних адміністрацій. Попри значний масштаб ворожої інформаційної кампанії Україна залишається стійкою та продовжує боротися за своє європейське майбутнє. Для ефективного протистояння необхідне поєднання тактичних інструментів, таких як фактчекінг і методи відкритого збору даних (OSINT), з комплексними стратегічними заходами, зокрема посиленням здатності медіа та громадянського суспільства сприяти захисту національних інтересів.