"Гаазька" модифікація концепції міжнародного злочину

Попов, В. В. (2021). "Гаазька" модифікація концепції міжнародного злочину. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки, (117), 66–74. https://doi.org/10.17721/1728-2195/2021/2.117-13

Проаналізовано розвиток концепції міжнародного злочину у "гаазький" період, який охоплює останні десятиліття минулого століття і тісно пов'язаний із заснуванням міжнародних трибуналів ad hoc по колишній Югославії і Руанді. Розкрито правові підстави заснування цих трибуналів, виявлено особливості їхньої діяльності, юрисдикція та принципи відповідальності осіб, що вчинили злочини на території колишньої Югославії і Руанди. Заснування міжнародних органів юстиції рішеннями Ради Безпеки ООН викликало дискусії щодо їхньої легітимності, проте незаперечним є факт, що діяльність міжнародних трибуналів ad hoc сприяла початку нового етапу в розвитку міжнародної кримінальної юстиції, подальшому розвитку міжнародного кримінального матеріального права і міжнародного кримінально-процесуального права, зокрема при розроблянні Римського Статуту і Правил процедури і доказування Міжнародного кримінального суду. Розкрито всі види юрисдикцій трибуналів, особлива увага приділяється предметній і персональній юрисдикціям трибуналів, що стало підставою для теоретичного обґрунтування "гаазької" модифікації міжнародного злочину, а також практичної реалізації цієї концепції в рішеннях трибуналів. Показано, що категорії міжнародних злочинів, які складають предметну юрисдикцію Міжнародного трибуналу по колишній Югославії (серйозні порушення Женевських конвенцій, порушення законів чи звичаїв війни, геноцид та злочини проти людяності) та категорії злочинів, що визначені в Статуті Міжнародного трибуналу по Руанді (геноцид, злочини проти людяності та порушення Женевських конвенцій) у документах трибуналів отримали розвиток порівняно з нюрнберзьким та постнюрнберзьким періодами. Показано, що предметна юриспідкція МТКЮ та МТР із положеннями Нюрнберзького та Токійського трибуналів не збігається. Відмінності стосуються переліку категорії злочинів; паралельної юрисдикції міжнародних трибуналів ad hoc і національних судів; поширення компетенції трибуналів ad hoc на справи про злочини, що здійснені як у ході війн між державами, так і під час внутрішнього збройного конфлікту, та ін. Розширено зміст категорій злочинів, їхній склад, уточнено суб'єктів відповідальності. Зокрема, виявлено характерні особливості злочину геноциду та злочинів проти людяності, зазначено умови, елементи та суб'єктів для визнання їхньої кваліфікації.
Приділено увагу засадам персональної юрисдикції, показано що в рішеннях міжнародних трибуналів ad hoc отримав розвиток принцип індивідуальної відповідальності за вчинені міжнародні злочини, що становлять предметну юрисдикцію. Розкрито застосування принципу універсальної юрисдикції в діяльності трибуналів. Автор доходить висновку, що заснування міжнародних кримінальних трибуналів ad hoc та їхня діяльність сприяли розвитку концепції міжнародного злочину та виокремленню особливої модифікації – "гаазької".