Специфіка перекладу застарілих граматичних і лексичних форм у японській прозі доби Мейджі

У роботі розглянуто діахронію розвитку японської мови, особливу увагу приділено добі Мейджі, 1868 – 1912 рр. Під час розгляду ранніх етапів розвитку, 700-1200 рр., помічено великий вплив китайської писемності, яка, однак, не відповідала структурі японської мови та породжувала чималу кількість труднощів у використанні.
Детально розглянуто граматичні та лексичні форми, характерні для початку доби Мейджі, а саме до зародження руху за уніфікацію усного та писемного мовлення. Ввиявлено чималу кількість відмінностей практично у всіх шарах мови.
Як показав аналіз робіт різних етапів творчості Морі Оґая, одного з провідних авторів доби Мейджі, з початку ХХ століття, вірогідно під впливом руху «ґенбун-іччі», автор перейшов до використання розмовних форм та припинив використання застарілих граматичних та лексичних одиниць, що полегшило розуміння написаного. Однак, серед робіт пізнього періоду подекуди можна помітити періодичне використання підсилювальних часток «какарі-мусубі».
Розмірковуючи про переклад застарілих граматичних та лексичних форм, що значною мірою відрізняються від сучасного вигляду мови, зроблено висновок, що найкращим варіантом перенесення оригіналу на цільову мову перекладу буде часткове додавання до тексту архаїзмів або рідко уживаних форм слів, стилістичне забарвлення яких може справляти ефект використання давніх форм.

Трайно А. О. Специфіка перекладу застарілих граматичних і лексичних форм у японській прозі доби Мейджі : кваліфікаційна робота … бакалавр : 035 Філологія / Трайно Анна Олександрівна. – Київ, 2023. – 46 с.